Історія
«Людина – сама творець своєї долі» – ця фраза повною мірою відноситься до простого кріпака могутнього роду Конецпольських з міста Новополі над річкою Піліця, який своєю тільки волею піднявся на найвищий щабель міської ієрархії столиці східних земель Речі Посполитої. Павло Вощина (1527 – 1600).
Втеча. Краківський університет і ступінь магістра філософії (1552). Болонський університет і високе звання доктора медицини (1556). Але дійсне сходження на вершину влади і могутність для Павла вже під новим звучним прізвищем Новокампіан (пізніше скорочена до Кампіан) почалася з переїздом та прийняттям громадянства Львова в 1560-ому.
Лікарське мистецтво, яке зробило його дуже заможним під час епідемій холери і чуми, що вирували в середньовіччі, вольовий характер, розважливість і підприємницька жилка незабаром ввели амбітного талановитого втікача у вищий світ львівської громади. Міський лікар, патрицій, член міської ради з 1584 року і, нарешті, бургомістр.
Досягнувши соціальної вершини, пора було подбати і про душу. А хіба може бути на землі місця ближче до Бога ніж у стін самого величного і прекрасного міського Латинського собору. Так що для будівництва фамільної усипальні Кампіанів під ім’ям каплиці Бичування Христа була обрана саме північна стіна головного католицького львівського храму. Роботи були розпочаті в 1585 році.
Але, не дивлячись на передбачувану духовну сутність, поки неспішним ходом велася обробка каплиці з використанням таланту кращих майстрів і найдорожчих матеріалів, дбайливий розум Павла пристосував порожню будову під захистом катедральних стін до виконання функцій сховища (в 1599 році М. Кампіан відкрив у Львові перший банк, активи якого на початковому етапі тимчасово розміщувалися в майбутній усипальні).
А вже в наступному 1600 році ще не закінчена каплиця прийняла навічно в свої обійми земної прах свого засновника. Роботи ж по її облаштуванню згідно наказу свого батька були продовжені Мартіном Кампіаном (1574 – 1629) і офіційно завершилися лише в 1619 році, хоча протягом наступного десятиліття на її північному фасаді з’явилися три горельєфа з картушами і розетками.
Одна з безлічі побудованих в XVI – XVIII століттях каплиць Латинського кафедрального вона, тим не менш, стала перлиною в його короні завдяки таланту зодчих, що її створювали. Не дивно, що під час безлічі реставрацій собору майстри не обходили усипальницю Кампіанів своєю увагою: ініційовані Юзефом Бартоломео Зіморовичем (1597 – 1677) капітальний ремонт і нові надгробки (1660), переоблаштування головного входу і розпис центрального плафона біблійними сценами (1774), усунення незначних наслідків дії часу (1905 – 1907)…
А на зорі нового тисячоліття (2008 – 2009) у східного фасаду храмової споруди з’явилася перенесена зі цвинтаря скульптурна композиція «Гроб Господній», яка заповнила собою порожній простір між каплицями Кампіанів і Вишневецьких, знаменуючи остаточне оформлення храмової-похоронного комплексу північного фасаду головної католицької святині Львова.
Архітектура
Звичайно ж архітектурне творіння, до створення якого доклали своє натхнення, геній і талант такі майстри як П. Римлянин, В. Капінос, Я. Пфістер, А. Бемер, Г. Горст, В. Капінос, С. Стоїнський, С. Чешек… не могло виявитися безликої посередністю. Ось чому ренесансний квадрат (сторона 8м) з різнокольорових пісковику та кристалічного алебастру з входом з Латинського собору називають головною перлиною в намисто каплиць храму.
Масивний гранований цоколь центрального (північного) фасаду каплиці Кампіанів урівноважений доричним фризом з головами левів і різьбленими розетками, а витончені пілястри тосканського ордеру – легким карнизом. Основним же смисловим елементом оформлення зовнішньої стіни храмової-похоронного комплексу служать горельєфи «Зняття з хреста», «Воскресіння», «Явлення Христа Марії Магдаліні» з відповідними їм картушами і овальні медальйони «Вірність» (собака на саркофазі), «Швидкоплинність буття» (птах і ваза) і «Безсмертя душі» (фенікс над похоронної урною).
Розкішне внутрішнє оздоблення усипальні з різнобарвного мармуру з майстерним розписом стін і витонченою скульптурою доповнене дрібними архітектурними деталями у вигляді картушів з епітафіями, сталактитовими розетками, складнопрофільними карнизами, пілястрами тосканського ордеру. Домінантою ж його служить масивний вівтар роботи Гернріха Горста з фігурами святих Петра і Павла з червоного мармуру на нижньому ярусі і Августина та Іоанна Хрестителя – на верхньому.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Катедральна, 1.
Посилання
- Історичні факти. Батько, син і місто Лева
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). По місту уздовж головної до пл. Міцкевича, а потім пішки один квартал по вул. Театральній до Латинського катедрального собору з усипальнями по периметру.
Громадським транспортом до Львова, а потім на міському транспорті до центру міста (зупинка «площа Івана Підкови»), далі – один квартал в північному напрямку до каплиці Кампіанів біля храму.