Чорна кам'яниця

Історія

Чорна кам'яниця центральній площі Львова Львівська Чорна

На цьому місці мало не з заснуванням міста на високих пагорбах Гвлічіни з’явилися перші житлові споруди, які служили притулком тим, хто починав писати історію майбутнього адміністративно-релігійного центру краю. Перебуваючи в безпосередній близькості від фортечних стін Високого замку (у підніжжя пагорба) ця частина Львова активно забудовувалася заможними городянами починаючи з XIII століття.

Коли з’явилася перша будова на місці Чорної кам’яниці достовірно невідомо, але її фундамент та підвальні приміщення, вцілілі після чергової руйнівної пожежі 1527 року, стали основоположними у спорудженні майбутньої перлини серця старого міста.

Так вже в 1588 році було розпочато будівництво тоді ще двоповерхової будівлі в три вікна по фасаду, що передбачалося правилами львівського містобудування з XIV століття про забудову представниками не аристократичних станів, що використали перший поверх для комерційних цілей, а другий – під житло. А вже рік по тому відновлена частинка головній міській площі, створена за припущеннями дослідників спільними зусиллями Петро Барбоном ( – 1588) і Павлом Римлянином ( – 1618), прийняла в свої обійми своїх нових господарів.

Скульптура святого Мартіна на фасаді львівської Чорної кам'яниці Святий Мартін на фасаді Чорної кам'яниці Львова

Ключовим моментом для подальшого збільшення висоти будівлі, через брак можливості розширюватися (в притул до нього примикають сусідні будови кварталу), послужило, звичайно ж, його вигідне місце розташування – в самому адміністративному серці столиці Галичини. Обсяг же будівлі не тільки служив показником соціального стану його господаря, але і значно розширював його комерційні можливості. Ось чому вже через сім років після закінчення будівництва (в 1596 році) над Чорній кам’яниці з’являється ще один поверх за проектом П. Красовського, що гармонійно вписався в її ренесансний вигляд.

Переживши разом з містом Лева всі злети і падіння XVII століть, будівля на площі Ринок 4 в останній його чверті придбала легкий наліт витонченої краси за рахунок майстерно виконаних у 1677 році вінчаючого аттика та фасадної скульптури під час масштабної реконструкції, затіяної її черговими господарями. Роботи були виконані цехом під керівництвом відомого львівського зодчого М. Вигідно.

Центральний фасад Чорної кам'яниці (Львові, пл. Ринок 4) Центральний фасад Чорної кам'яниці

Однак століття, що минули з моменту закладки першого каменя, не могли не відібитися на стані ренесансного шедевру, тому в 1883 році був розроблений, а через кілька років і успішно втіленний в життя план масштабної реставрації Чорної кам’яниці А. Піотровського (хоча підписаний був М. Фехтером), який, проте, крім іншого додав до її зовнішнього вигляду ще один ярус (між аттиком і третім поверхом) і змінив форму даху.

Нинішній же свій вид перлина ренесансної архітектури набула після реконструкції 1911 року, коли з її фасадів були видалені нашарування пізніших часів, щоб відкрити первісний пишний скульптурний декор.

А в 1926 році у зв’язку з високою історико-архітектурною цінносттю кам’яниці, як і двох сусідніх, було придбано містом для розташування в її стінах частини музейних фондів Львівського історичного.

З тих пір, не дивлячись на всі катастрофи ХХ століття, будівля на площі Ринок 4 являє собою сховище мовчазних свідків білих і чорних сторінок історії Галичини, що зберігаються під віковою мантією кам’яних стін.

Архітектура

Барельєфи центрального фасаду Чорної кам'яниці у Львові Барельєфи центрального фасаду Чорної кам'яниці

Витягнутий в глиб кварталу чотириповерховий прямокутник (8м х 45м) Чорної кам’яниці з невеликим внутрішнім двориком, що впритул прилягає до сусідніх будівель, своїм центральним фасадом в три вікна знаходиться на червоній лінії забудови північно-східного кордону львівської площі Ринок.

Його асиметричний зовнішній фасад виділяється від інших будівель багатством орнаментного декору: брильянтовий руст вапняку, високі шпилі стовпчиків аттика, вінчаючі волюти, наличники вікон з рослинним орнаментом, бічні лопатки зі скульптурним зображенням, пишна обробка зміщеної вліво арки дверного отвору, витіюватий малюнок карниза міжповерхового простору і, звичайно ж, скульптурні зображення Богоматері і святого Мартіна над арками першого ярусу.

З колишньої внутрішнього пишноти ж до наших днів в кам’яній обителі історії збереглися лише мармурові міжкімнатні портали (перший, другий яруси), прикрашені філігранною різьбою, різьблені дерев’яні сволоки і мармур обробки віконних прорізів другого поверху.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, 4.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) або М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) або М11 (Пшемишль – Городок – Львів) або М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) або М12 (Тернопіль – Львів) до Кільцевої дороги, яка в північній частині переходить в вул. Богдана Хмельницького. Потім прямувати по вул. Липинського, пр. В’ячеслава Чорновола, пр. Свободи до вул. Беринди, що виходить на площу Ринок (кам’яниця знаходиться в її північно-східної частини).

Громадським транспортом до Львова. Далі міським транспортом прямувати в центр Старого міста (орієнтир – пл. Ринок), де розташована Чорна кам’яниця.

Виктория Шовчко