Історія
Споруджений в камені, як і більшість його сусідів, в XVII столітті житловий будинок по вулиці Вірменській 23 Львова спочатку представляв собою дві будови розташованих стіна до стіни. Імена їх первинних власників, як і кількох поколінь нащадків, загублені зараз десь на сторінках незвіданих документів.
Але достеменно відомо, що своїм розкішним виглядом, який виділяється на тлі більш скромних сусідів, майбутня перлина архітектури зобов’язана практикуючому доктору Івашкевичу, якому спала на думку ідея об’єднати дві посередні будови в одну. Амбіційність та особистий статус творець нового шедевра явно ставив понад матеріальні блага, адже за кожне додаткове понад трьох дозволених муніципалітетом вікно в ряд по фасаду вздовж червоної лінії забудови в той час доводилося платити чималий податок, а ця будинок їх має цілих два.
Пройдуть два століття перш ніж документальна історія міста знову впише на свої сторінки житлову будівлю № 23 у вірменському кварталі тепер уже в зв’язку з реконструкцією центрального фасаду скульптором Гавриїлом Красуцького ( 1837 – 1885) в 1860- х роках , завдяки якій воно отримало свій неповторний індивідуальний вигляд і ім’я «Дім пір року « .
У другій половині ж XIX століття будівля не одного разу переходила з рук в руки стає хранителем сімейного вогнища доктора Богуслава Лонгшамп де Берьє з наданням першого поверху в розпорядження Львівського аптекарського суспільства.
Але в 1882 році доля зробила різкий поворот і століттями що тривало мирне співіснування Будинки пір року в якості житлового було перервано одним розчерком пера під купчої на користь міста .
З тих самих пір, не дивлячись на всі перипетії неспокійного ХХ століття і дві світових війни, що прокотилися львівською землею, перебудовані для нових потреб приміщення постійно оголошує дзвін молодих голосів. Адже змінюючи один одного тут розміщувалися спочатку школа ім. Маркіяна Шашкевича (1886 рік), потім училище прикладного мистецтва (перша половина ХХ століття), яке трансформувалося в 1946 році в однойменний інститут, що послужив базою для створення знаменитої Львівської національної академії мистецтв (1996 рік).
І на всьому шляху в якості помешкання муз Будинок пор року супроводжували об’єднання талановитих ентузіастів, що з’являлися і зникали в безодні часу, щоб реалізовувати свої яскраві проекти такі як: створення пластичної панорами Львова (1930-ті – 1946) або галерея « Пори року ЛНАМ» (2000-ні).
Архітектура
Розташований всього в кварталі північніше серця старого Львова будинок по Вірменської 23 в п’ять вікон по фасаду являє собою витягнутий прямокутник (12м х 8м) складений з цегли та потинькований.
Родзинкою, що виділяє його в стрункому ряду впритул прилеглих до нього будівель, є головний фасад оформлений в стилі пізнього класицизму з його витягнутими пілястрами іонічного ордера, об’єднуючими другий і третій поверхи; рустами нижнього ярусу, що підкреслені замковим каменем; горельєфним зображенням Хроноса, який утримує сонячний годинник світобудови; табличками сцен з життя селян «Георгіки» Вергілія, що символізують пори року («оранка» – весна, «жнива» – літо, «чистка льону» – осінь і «весілля» – зима); фризом зодіакальних знаків верхнього ярусу; рельєфом карниза і маскаронами капітелей пілястр у двосхилого завершення чотириповерхового обсягу.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Вірменська, 23.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). Після Кільцевої, що у північній частині закінчується вул. Богдана Хмельницького, прямувати: вул. Липинського – пр. В’ячеслава Чорновола – пр. Свободи, до якого виходить вулиця Вірменська біля театру Опери та балету.
Громадським транспортом до Львова, а потім міським – в центр старого міста (орієнтир – економічний факультет Львівського національного університету на пр. Свободи), звідки вздовж вул. Вірменської пройти до «Будинку пор року».