Історія
Серед жаху руйнівних татарських набігів XV – XVI століть, коли жителям Олесько раз за разом доводилося відтворювати свої будинки з попелу небуття, у підніжжя магнатської резиденції було розпочато будівництво християнської твердині, покликаної зміцнити дух громади. Так в 1545 році на місці раніше існуючого, ймовірно дерев’яного, парафіяльного храму був споруджений Троїцький костел латинського обряду.
А з приходом на Галицькі землі часу відносної стабільності і благоденства, що принесли з собою збільшення чисельності населення, через чотири десятиліття виникла гостра необхідність у його розширенні, для чого була проведена масштабна реконструкція, що завершилася в 1587 році.
Але на цьому перетворення головного храму Олесько не завершилося. Його подальша модернізація була вже пов’язана з ім’ям Яна Даниловича (1570 – 1628), за підтримки якого Троїцький костел обзавівся двома бічними каплицями на честь Пресятой Богоматері і святого Івана Богослова, що закінчили досконалість образу.
Не дивлячись на всі перипетії в долі маєтку, де були періоди зеніту розквіту під королівською рукою Ян III Собеський (1629 – 1696) та занепаду розореного роду Конецпольських, головний храм продовжував служити опорою для християнської громади містечка поки полум’я руйнівної пожежі в 1803 року не поглинуло в своєму ненаситному череві храмові склепіння і дзвіницю, каплиці і підсобні приміщення, залишивши лише похмурий остов готичної перлини.
Однак нещастя випало на долю костелу святої Трійці в один з періодів розквіту Олесько, коли його власником був ентузіаст відродження середньовічної магнатської резиденції Северин Ржевуйскій (1743 — 1811). Тому в лічені роки християнська твердиня була відбудована, знову наповнивши божественним світлом богослужінь серця городян.
Чергу нещасть у долі храму продовжила пожежа 1841 року, від наслідків якої йому судилося оговтається не настільки швидко – лише через шість років у видозміненому вигляді оплот віри відчинив свої двері перед прихожанами.
З приходом же нового століття (1927 рік) Троїцький костел почав відлік своєї історії вже в якості архітектурної пам’ятки, що почалася з масштабної реставрації під керівництвом архітектора Броніслава Віктора (1886 — 1961). Її результатом стало не тільки відродження колишньої пишноти головного будинку Божого Олесько, але і штрихи, які підкреслив його унікальність: нове завершення дзвіниці та каплиці, трикутний фронтон над нефом, сигнатурка над основним храмовим об’ємом, кам’яний периметр огорожі.
Радянська ж влада на Галицьких землях після Другої світової війни (1939 – 1945) надала храму з віковою історією розділити долю більшості побратимів по нещастю – богослужіння були зупинені, а приміщення віддані під склад (хоча значення його, як архітектурного шедевра, і було визнано на державному рівні, підтвердженням чому були включення до реєстру архітектурних пам’яток СРСР і реставрація 1960-х, яка повернула дзвіниці зімкнену покрівлю, що прикрашала її до 1927 року).
У такому занедбаному стані Троїцький костел Олесько перебував аж до 80-х років ХХ століття, коли у зв’язку з цінністю було прийнято рішення про передачу його Львівській галереї мистецтв, пристосувавши його під потреби фондосховища.
Божий світ же знову осяяло ці стіни лише в 1993 році – нарешті храмову будівлю було повернуто вірянам Української православної автокефальної церкви Київського патріархату. З тих самих пір немеркнуча іскра істинної віри вже не покидала Олесько і його головний оплот.
Архітектура
Унікальність практично симетричного (якщо не вважати невеликої прямокутної прибудови в північно-східній частині хору) в плані костелу Святої Трійці полягає в нашарування разнооб’емних складових, які гармонійно доповнюють одна одну: невеликий квадратний в плані притвор відкриває шлях до квадратної ж великої нави, за якою прямує витягнутий хор, що завершується гранованою апсидою, а з боків центральну частину доповнюють дві восьмигранні каплиці (північна – одноярусна і південна з надбудовою у вигляді двоярусної дзвіниці).
Цегляна оштукатурена (за винятком нави і хору, де використана відкрита готична кладка) зовнішня гладь храмових стін (максимальна довжина – 15м при ширині 16м) оформлена різьбленим фризом і укріплена контрфорсами. Покрівля ж над хором прикрашена різьбленою сигнатуркою, а фронтон над центральним входом зберігає образ Богоматері.
Родзинкою комплексу є дві каплиці: північна під ренесансним куполом з ліхтарем і південна, яка виконувала одразу три функції – каплиці (перший ярус), оборонної вежі (другий) і дзвіниці (третій). Особливістю їх обробки є, крім карниза складного профілю над глибокими круглими вікнами на першому поверсі, кутові пілястри і спрямований угору об’єм.
З внутрішнього оформлення храму варто відзначити членування основного обсягу на три нави за допомогою стовпів, хрестові з готичними нервюрами склепіння хору, білокам’яний різьблений ренесансний портал хору і купол каплиці.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., смт Олесько, вул. Шевченка, 59.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (М06) (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до Олесько, а потім від траси 5-10 хвилин їзди вздовж вул. Замкової до Троїцького костелу (перетин з вул. Шевченко).
Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова в напрямку Бродів до зупинки Олесько, а потім 5 хвилин ходу до храму святої Трійці в напрямку замку (знаходиться на повороті).