Історія
Полу-тисячолітня історія Перемишлян не зберегла дату створення греко-католицької парафії громади. Проте вже на початку XVIII століття за підтримки господаря маєтку Адама Миколи Сенявського (1666 – 1726) вона стала настільки в житті краю, що призначення парафіяльного священика повинно було відбудуться лише з особистого благословення єпископа Львівського, Галицького та Кам’янецького Атанасія Шептицького (1686 – 1746) (про це наочно свідчать датовані 1722 роком документи, пов’язані з призначенням на цей пост батька Степана Гологорчіка).
На той момент церковне майно греко-католицької парафії складалося з будівлі церкви святого Миколая, невеликого подвір’я священика, школи, ставка, земельних наділів (луки, поля і ліс) і кладовища. До того ж з волевиявлення господаря маєтку до земельних наділів церкви була додана земельна ділянка в півгектара, рішення про передачу якої пізніше було оскаржене спадкоємцями Адама Миколая.
Парафія у Перемишлянах з кожним роком розширювала свої кордони, і колишня будівля храму на початку XIX сторіччя вже була не здатна вміщати всіх прихожан, що послужило однією з причин початку будівництва нової кам’яної церкви святого Миколая в 1803 році, офіційну дату закінчення якого прийнято вважати двома роками пізніше.
Перша половина XIX століття пройде для греко-католицького приходу в поступовому скороченні чисельності громади внаслідок посилення римсько-католицької церкви під впливом родини Потоцьких, які в той час володіли маєтком; а друга частина століття – в поступовому двократному збільшенні його прихожан, що було пов’язано з лібералізацією політики віросповідання в Австро-Угорській імперії, до якої в цей час належала Галичина.
Свій борг з надання підтримки словом і ділом оплот української католицької віри у Перемишлянах справно виконував і під час випробувань першої половини ХХ століття, коли львівською землею прокотилися одна за однією дві світові війни, допомагаючи не тільки одновірцям, але і представникам інших релігій пережити окупацію рідної землі.
Лише атеїстична політика держави СРСР, у складі якої опинилася Західна Україна за підсумками Другої світової, змогла змусити храм святого Миколая припинити свою активну діяльність, на чотири десятиліття (з 1944 по 1990) перевівши його в неофіційне русло, коли храм було зачинено, а церковні обряди здійснювалися в приватних будинках.
Однак, знищити віру ніякої політиці не під силу, тому а Перемишлянах відразу після офіційного зняття заборони на релігійну діяльність в 1990-ому була зареєстрована греко-католицька громада. Отримавши настільки потужний поштовх, парафія в лічені роки значно примножила ряди своїх прихожан, що стало першопричиною спочатку розширення церкви святого Миколая (1990 рік), а потім і закладки нового храму при в’їзді в місто (1993 рік).
Архітектура
Невелика (28м х 14м) однокупольна церква святого Миколая у Перемишлянах являє собою однонавовий храм з притвором під двосхилим дахом і двома бічними каплицями, орієнтований з північного сходу на південний захід (центральний вхід з боку вул. Галицької). З півдня завершеності вигляду церкви надає біла дзвіниця під двосхилим ж дахом і чотирма витягнутими арками на чотири дзвони.
Аскетичність зовнішньої обробки храмової будівлі (невисокий обсяг, маленькі прямокутні віконця, простота ліній периметра), яку лише трохи скрашує ажур маленької главки над над ним, ймовірно, пояснюється її оборонним минулим, коли питання естетичної краси відступали перед суворою військовою дійсністю, та нечисленністю української громади на момент будівництва, що обмежувало кількість коштів на спорудження.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Перемишляни, вул. Галицька, 69.
Офіційний сайт: http://ugccsm.org.ua
Посилання
- Геральдика. Герб Потоцьких Пилява
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н02 (Львів – Тернопіль), а потім – Т1417 до Перемишлян, де вона проходить вздовж вул. Галицькій, на якій розташована церква святого Миколая.
Громадським транспортом на маршрутному таксі зі Львова / Тернополя до Перемишлян (зупинка знаходиться навпроти храмової будівлі).