Історія
У ті далекі часи, коли історія Свіржа лише починала лягати вигадливим візерунком на білі аркуші історії (XV сторіччя) на варту його загублених в багнистих болотах земель прийшли перші фортифікаційні споруди, в число яких входила і самотня п’ятикутна вежа, що захищала підступи до невеликого мису на березі става.
За оцінками деяких фахівців вже в першій половині XV століття кам’яний оборонний периметр на цьому місці вже існував. Однак, за іншими даними датою спорудження східної твердині слід вважати 1484 рік, коли (за непідтвердженими даними) разом з будівництвом першого замку в найбільш вразливій частини місцевості була побудована башта, включена в єдину систему захисту.
Без малого два з половиною століття (з XVI по XVIII) східний форпост Свірзького замку брав на себе перший удар ворога, щоб дати час захисникам рідної землі підготуватися до запеклої зустрічі. За цей час його не раз штурмували, щоб взяти під контроль зручну вогневу позицію; він не раз вигоряв дотла, підпалений в запалі сутичці… але кожен раз оборонна вежа за зовнішнім периметром фортеці знову відроджувалася і займала своє місце в бойовому строю.
Військова кар’єра п’ятикутного периметра над ставом поступово зійшла нанівець лише з приходом на львівські землі періоду відносної стабільності в другій половині XVIII століття, коли всередині войовничих стін її оселився дух благочестя і істинної віри з переоблаштуванням за помахом руки нового власника Ігнатія Олександра Цетнера (1728 – 1787) в призамкову каплицю, в той час як потужна фортеця була звернена в магнатську резиденцію, де міркування фортифікації поступилися місцем архітектурним примхам.
Півтора століття продовжувалася церковна кар’єра колишньої оборонної вежі, поки Перша світова війна (1914 – 1918) не завдала по ній свій фатальний удар (всепоглинаюча пожежа знищила перекриття і всі внутрішнє вбрання), після якого вона вже не оговталася, з кожним роком все глибше занурюючись в пучину часу.
З тих самих пір її сумні руїни ось вже століття служать мальовничим доповненням свірзької перлини і нині практично втраченого англійського парку, який раніше охоплював всю площу мису над ставом. Але історичні документи, темні плями минулого і надія на відродження не дають твердині назавжди зникнути з лиця землі, залишаючи шанс знову постати у всій своїй пишності.
Архітектура
Кам’яно-цегляний п’ятикутний периметр (сторона від 9м до 14м) східної оборонної вежі в п’ятдесяти п’яти метрах від Свірзького замку нині мало дає уявлення про колишню його велич і міць. Нині це лише пошарпані часом врослі в землю руїни, що збереглися на висоту в шість метрів, які з’єднує з колишньою магнатської резиденцією міст над давно пересохлим ровом.
Спочатку ці товсті стіни служили відокремленим форпостом з найуразливішого з точки зору фортифікації боку фортеці – сходу (з трьох інших сторін в минулі часи природною перешкодою служили став і багно боліт). Це був суворий двох’ярусний об’єм під шатровим дахом з маленькими бійницями і входом з боку замкового периметра (західна стіна) позбавлений всяких архітектурних надмірностей .
Зараз руїни вежи дають лише смутне уявлення про ті часи, коли вона служила потребам призамкової каплиці: розтесані в стрілчасті вікна бійниці другого ярусу, плоский шатровий підкреслений щипцями дах в неорусскому стилі, чотиригранна увінчана хрестом башточка з арочними прорізами, пишність храмового оздоблення – все це давно пішло в небуття, і лише сумні сірий камінь та червона цегла ще зберігають вислизаючі риси.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Свірж.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н02 (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград), а потім через Перемишляни або Н09 (Львів – Івано -Франківськ – Хуст – Мукачево) через Бібрку до Свіржа, які виходить до ставка біля замку.
Громадським транспортом – маршрутному таксі зі Львова в напрямку Перемишлян до зупинки «Свірж», а потім пішим ходом 5-10 хвилин у напрямку фортеці. Оборонна вежа знаходиться в східній частині.