Історія

Він був подарований світу Флорою в неспокійну епоху кровопролитних воєн народження державності східноєвропейських земель на лінії розмежування двох заклятих друзів (Київської Русі і Половецького ханства) в пониззі Дніпра. І хоча думки фахівців на рахунок біологічного віку запорізького дуба розходяться на два століття (від XI до XIII ст.), все ж його історія налічує ніяк не менше семи століть, що зводить це дерево в ранг одного з найстаріших в центральній Україні.

Ще на зорі існування верхівка майбутнього зеленого гіганта була усічена, що вплинуло на його розвиток і вберегло від вирубки під час активного заселення придніпровських земель: сильно розгалужена крона і відсутність масиву основного стовбура зробили дуб непридатним для кораблебудування і використання для господарських потреб.

Побачивши на своєму віку чимало славних ратних подвигів княжих дружин, у другій половині XV століття запорізький дуб став одним з символів і оберегів нової формації незалежної військової сили, що народжувалася в східноукраїнських землях – козацтва, якому судилося три століття впливати на уми і долі Східної Європи.

Коли за наказом російської імператриці Катерини II (1729 – 1796) козацькі вольності були ліквідовані в 1775 році, їх сакральний символ став захисником виниклого на руїнах однойменної фортеці нового міста на ім’я Олександрівськ. Ще століття, не дивлячись на заступництво священного дерева, поселення на березі Дніпра волокло жалюгідне існування десь на задвірках історії, поки в 1873 році сюди на колесах паровоза не хлинуло нове життя.

Німий свідок історії запорізької землі пережив разом з містом все лихоліття непростого ХХ століття з його кривавою революцією 1917-го і руйнівною громадянською війною, урбаністичним будівництвом ДніпроГЕС і всепоглинальною Другою світовою… Лише у 1972 році запорізький дуб, що знаходився, не дивлячись на багатостолітній вік, в порі свого найбільшого розквіту, був визнаний національним надбанням України і зведений в ранг пам’ятки природи.

А всього за два десятиліття (1990-ті) активна господарська діяльність людини майже поставила хрест на славній історії зеленого велетня на правому березі Запоріжжя – в наслідок підняття рівня грунтових вод дуб практично був поставлений на межу виживання (залишилася одна жива гілка). Удар блискавки, що вразив дерево в 1996-му, ще більше посилив і без того тяжке становище національного надбання.

І хоча 24 серпня 2001 року в рамках святкування десятиріччя Незалежності України на його базі було створено історико-культурний комплекс «700-річний запорізький дуб», ані консиліуми міжнародних фахівців, ані титанічні зусилля співробітників не дали результатів – національне дерево України (статус отриманий в 2010 -ом) як давніше потихеньку вмирає.

Два удари блискавкою (2006 і 2015) завдали зберігачу давньої історії непоправної шкоди, але не позбавили його волі до життя: все так само навесні розпускаються бруньки на єдиній зеленій гілці, а його виплекане дбайливою рукою ентузіастів потомство проростає вже на трьох континентах

Архітектура

У пору свого розквіту крона запорізького дуба, яка на висоті 2-3 метрів від землі починає сильно розгалужуватися, становила сорок три метри в діаметрі, а висота самого дерева – тридцять шість при обхваті стовбура в 6,32м. Завдяки масивності його вага за приблизними оцінками фахівців складає близько шістдесяти тонн.

Нині гігант з царства придніпровської флори, що є основною визначною пам’яткою комплексу «700-річний запорізький дуб», весь в лісах підтримуючих щогл (встановлені в 2002-му) являє собою позбавлений кори остов з єдиною зеленою гілкою із західного боку.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Шушенська.

Посилання

• Історичні факти. Місто за порогами Дніпра
• Легенди. Світова Вісь
• Легенди. Дерево багатьох творців

Як дістатися

По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т08 03 (Маріуполь – Запоріжжя). У місті прямувати по центральній вулиці (Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе) до гребли ДніпроГЕС, а потім на правому березі по вулицях Вінтера – Кияшка – Дніпровське шосе – Істоміна – Шушенська до історико-культурного центру «700-річний запорізький дуб».

Громадським транспортом: прямуючим на правобережжі маршрутним таксі №67 до кінцевої зупинки, де розташоване національне дерево України 2010.