Історія
Звичайно ж повітовий Олександрівськ, який до того ж на рубежі XIX – ХХ століть після будівництва гілки Катеринославської залізниці переживав еру свого бурхливого росту не був обділений увагою служителів Мельпомени. Адже високі статки городян і віддаленість від столичних розваг служили гарантією вигідного ангажементу артистів до обопільного задоволення і тих, і інших
Напевно, нинішня площа Свободи досі пам’ятає веселі циркові вистави, які на початку ХХ століття проходили при повному аншлагу в дерев’яному балагані Войталовського на триста місць або майбутнього улюбленця всієї країни вісімнадцятирічного Леоніда Утьосова, який в складі пересувного театру «Мозаїка» пробував себе в акторському жанрі на цих підмостках в 1910-х. Але тоді про власний та ще кам’яний театр олександрівці могли лише мріяти…
Революція 1917-го і зміна державного ладу стали поштовхом до пробудження інтересу до театрального мистецтва на всьому просторі молодої радянської держави (керівництво країни підтримувало його як один з видів альтернативи релігії). У той час на задвірках столичного київського культурного життя 5 березня 1929-го запалилася нова зірочка – Театр малих форм, який спочатку в дусі часу займався агітаційно-просвітницькою діяльністю, ставлячи на сценах мініатюри власного твору на злободенні теми.
Після вдалих гастролей на Донбасі першого театрального сезону трупа отримала нове ім’я «Київський обласний пересувний театр», а через рік і нове місце проживання в місті Житомир, де в 1932 році рішенням про укрупнення її об’єднали з Першим житомирським українським театром.
Кар’єра творчого колективу під керівництвом Володимира Герасимовича Магари (1900 — 1965), що очолив його в 1936 році, через рік стрімко пішла вгору: йому присвоєно ім’я Н.О. Щорса, яке служило надійним щитом в очах керівної верхівки, і, нарешті, після довгих років поневірянь Житомирський обласний став стаціонарним.
Ворошиловград, Кавказ, Каспій, Махачкала і виїзди, виїзди, виїзди на фронт – так пройшли для майбутній запорізький театру роки Другої світової. А навесні 1944 року він згідно особливої урядової постанови повернувся в рідні пенати, але вже не в Житомир, а в місто козацької слави на Дніпрі, хоча ще два роки після закінчення війни трупа виступала в Закарпатті, допомагаючи в створенні місцевого українського обласного театру.
Після повернення в Запоріжжя трупі щорсовців в спадок від Театру ім. Заньковецької, що переїхав до Львова, дісталася сильно постраждала під час бойових дій будівля колишнього комерційного банку в самому центрі старого міста. Так що довелося чекати ще шість років, перш ніж актори нарешті переступили поріг свого нового урочисто відкритого 30 січня 1953 року постановкою п’єси А.Є. Корнійчука «Загибель ескадри» храму Мельпомени, побудованого за проектом тандему майстрів Д. Фрідмана і Ю. Лущинського.
Переживши все злети і падіння радянського періоду і труднощі першого етапу становлення України як самостійної держави, в 1994-му Запорізький український музично-драматичний театр був закритий на повну реконструкцію, яку завішано 8 травня через шість років, а в переддень святкування 75-ї річниці його створення він отримав щедрі подарунки від держави – звання академічного та ім’я людини, яка, по суті, стала його творцем – В.Г. Магари.
Йдучи в ногу з часом на хвилі небувалого сплеску інтересу до української культури та історії в 2010 році трупа організувала ще одну сцену – на острові Хортиця, де під відкритим небом ставляться такі масштабні епічні речі як «Тарас Бульба» і «Мамай». Так що зараз, після ремонту малої сцени для постановок акторських і режисерських експериментів, театр ім. Магара є одним з найпрогресивніших і технічно оснащених в Україні.
Архітектура
Сучасна будівля запорізького театру, побудована під керівництвом Ю. Лущинського за проектом Д. Фрідмана, є класичним для сталінської епохи Т-подібним спорудженням в стилі еклектики з колонними портиками коринфського ордера на всю висоту його по центральному фасаду і кінцівкам осей (на південному фасаді замінений ризалітом з пілястрами), на які спираються масивні трикутні прикрашені ліпниною фронтони.
Химерність форм чотириповерхової будівлі з великою кількістю переплетених між собою декоративних елементів (різноманітність форм віконних прорізів, широкий фриз в рослинних мотивах, суцільна рустовка стін, барельєфне картина центрального фронтону (авт. Носенко), розірваний сандрики лиштв головного фасаду, багатоярусний арочний портал входів, складнопрофільний лобовій карниз і, звичайно ж, скульптурна композиція «Гопак» руки Хундаса на вершині) створюють єдиний піднесено-монументальний образ, який вселяє трепет в душу завзятих театралів.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя пр. Собоный, 41.
Тел.: (061) 764-40-72.
Офіційний сайт: http://www.magara.zp.ua
Посилання
- Історичні факти. Місто за порогами Дніпра
Як дістатися
По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т08 03 (Маріуполь – Запоріжжя). По місту: Космічна – Соборный – Гребельна – Каширське шосе, на якій розташовано запорізький український музично-драматичний театру Магара.
У Запоріжжі громадським транспортом, який прямує по Соборному, до зупинки «Вулиця Анголенко».