Історія
Пам'ятник Бичку-годувальнику
Тисячоліттями багатства Азовського моря були надійною опорою тисячам племен, що кочували по безкрайх українських степах в пошуках кращої долі (адже від рибного достатку азовські хвилі майже вирували). Великі і малі вони в самий голодний час рятували людину від смерті в люті зимові морози, серед спопеляючої полуденної літньої спеки.
Хто б міг подумати в квітучому Бердянську початку прогресивного ХХ століття, що в майбутньому життя тисяч його жителів буде залежати від маленької рибки під назвою бичок, яка водиться біля самого берега і яку можна ловити руками. Розруха громадянської війни 1917 – 1923 років, сталінський голодомор 1932 – 1933, жебрацькі роки Другої світової 1939 – 1945, радянський дефіцит…
Пройдуть роки, і відомий бердянський іхтіолог старший науковий співробітник Азовського відділу Південного науково-дослідного інституту морського господарства і океанології В’ячеслав Степанович Мірошников (1942 – 2009) в кінці 1980-х загориться створенням пам’ятника рибці, яка вигодувала місто. Однак, скрутне становище економіки країни рад, що вже стояла на краю прірви, не дасть його мрії втілиться в реальність.
Пам'ятник Бичкові-годувальнику в Бердянську
Всього через десятиліття (2000 рік) ідея ентузіаста отримає друге дихання в уже незалежній Україні з подачі міського голови Валерія Олексійовича Баранова в рамках реконструкції-перетворення серця старого курорту.
Мер залучив до реалізації проекту талановитого місцевого художника Миколу Терентійовича Мироненко, спільно з яким народжувався проект першого дивного пам’ятника міста на березі Бердянської затоки. Раз по раз пластилінова форма змінювала контури майбутнього пам’ятника, поки на світ не з’явилася розпечена сковорода з звивистим бичком на схилі-постаменті.
Ось тільки фінансові витрати остудили запал авторів проекту – знайти кошти на тонну міді і алюмінію в міському бюджеті, який лише почав відроджуватися до життя, було практично неможливо. Матеріал знайшовся завдяки меценатської допомоги Дніпропетровського заводу “Спецлиття”, а граніт для постаменту виділив зі своєї некондиції Янцевський кар’єр.
Так що 1 травня 2001 року в рамках відкриття чергової ділянки оновленого центру старого міста на Приморській площі з рибацької сітки з’явився трохи змінений пам’ятник Бичкові-годувальнику, життєрадісний лик якого любовно зберігають мільйони фотографій місцевих жителів і заїжджих відпочиваючих.
Архітектура
Приморська площа і пам'ятник Бичкові-годувальнику
Невеликий квадратний постамент-тумба сірого граніту, що підноситься в трьох кроках від бердянської набережної прямо посеред пішохідної зони центрального міського проспекту вінчає чудо-рибка бичок, створена на заводі “Південгідромаш” з семи порожньотілих частин методом зварювання. На її виготовлення було використано вісімсот кілограмів кольорових металів (меді та алюмінію щоб отримати бронзу).
Майстерно виконаний звивистий плавний силует з розчепіреними плавниками, піднятим хвостом, відкритою пащею, роздутими зябрами, блискучою лускою… і не визначеним видом (його прикмети не збігаються ні з одним з вісімнадцяти азовських видів бичка) зробили пам’ятник однією з візитних карток курортного міста морського узбережжя.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, пл. Приморська.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е58 (М14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ, а потім уздовж Східного проспекту до Азовського, пішохідна частина якого впирається в пам’ятник Бичкові-годувальнику.
Громадським міжміським транспортом до Бердянська, а потім пішки вздовж вул. Грецькою чотири квартали до Приморської площі, де знаходиться диво-рибка.