Історія

Весь нестримний, гульливий норов стихії, яка не визнає ніяких перешкод на своєму шляху не раз випробовував на міцність силу людського духу тих, хто будував своїми руками місто на березі Бердянської затоки, щоб ще і ще раз затвердити їх в вірі правильності обраного шляху. 1852, 1870, 1875 роки… – і це тільки документально підтверджені факти, коли вздовж його вулиць можна було пересуватися швидше на човнах і баркасах, ніж в екіпажах (вода біля соборній Соборній церкві піднялася на 75см).

Не дивлячись на періодичне затоплення центру Бердянська, офіційною датою заснування якого вважається 3 листопада 1827 року (були відмежовані землі для поселення і порту), міська адміністрація звернула свій погляд на цю проблему лише 10 травня 1890 року актом обстеження приморської території членами Технічної присутності з рішенням про спорудження кам’яної набережної.

Однак проект, узгодження і підготовка такої необхідної для міста споруди як захист від примх володаря морів розтягнувся на цілих чотири роки. За цей час завдяки розпорядженню начальника порту капітанам прибуваючих в порт за зерном каботажних і закордонних судів у вигляді баласту з собою брати камені і щебінь замість піску, що скидався в море, з’явилася ціла насип вздовж берегової лінії. Спочатку призначена для прокладки залізничної гілки «Бердянськ-Чаплине», вона послужила основою гранітної набережної, будівництво якої проводилося чотири роки і було закінчено в 1898-ому, а ще через рік було запущено залізничне сполучення.

Тоді-то на початку ХХ століття, вже не боячись підтоплення, місцеві підприємці та обивателі почали освоювати прибережну територію на схід від порту: на розі з різницями (нині Приморська площа) підприємець Павло Петрович Чепраков відкрив платні лазні, а трохи на захід, поряд з Пушкінською – він же організував теплі морські ванни; неподалік від порту на набережну виходив сад Гурського, а біля самого окрайку води красувалася місцева визначна пам’ятка – купальні Калтикяна.

І при цьому, не дивлячись посвячення міста в курортні мекки державного масштабу, в 1911 році суди же з території бердянського порту були перенесені два резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів фірми «Брати Нобель» і з’явилася розгалужена мережа залізничних колій станції «Бердянськ-порт».

Зі встановленням на українській землі радянської влади після громадянської війни 1917 – 1923 років, становище і зовнішній вигляд Приморської вулиці, перейменованої 28 червня 1921 року в честь Максима Горького, ні трішечки не змінився – практично всі будівлі збереглися хоч і з новим призначенням, лише парк Гурського припинив своє існування, вирубаний немилосердною рукою, та купальні Калтикяна змило прибережній хвилею.

Перша масштабна реконструкція бердянської набережної була проведена лише в післявоєнні роки, коли в 1958 році з курортної зони були прибрані всі крім однієї залізничні колії (залишилася лінія в порт), розібрані станційні споруди і облагороджена прилегла територія. Ось тільки два коричневих резервуара братів Нобель височіли в районі третього пляжу аж до середини 1970-х.

По-європейськи красивими морські ворота міста стали на зорі нового третього тисячоліття, коли в ході реконструкції історичного центру їх одягли в бруківку і граніт, а на самобутньому лику з’явилися альтанка-ротонда і пам’ятник хлопчику-рибалці, сонячний годинник і водограй, алея зірок і пам’ятник жадібності, що перетворили головну міську площу в самобутню перлину.

Архітектура

Бердянська набережна довжиною близько кілометра і шириною від 35м до 130м з Приморською площею і навислою над морською гладдю альтанкою-ротондою під золотим куполом в центрі оповита в ненав’язливий зелений хітон акацій і кленів. З боку моря контур спирається на масивні валуни, що оперізує одягнений в гранітні плити залізобетонний парапет, а простір прикрашають великі і малі скульптурні форми, які вносять свою лепту у створення гарного настрою і позитивних емоцій у городян та заїжджих відпочиваючих.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького (набережна).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е58 (М14) (Одеса – Миколаїв – Херсон – Нова Каховка – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь) до повороту на Бердянськ, потім вздовж Східного проспекту до вул. Морський, яка виходить до пішохідної частини вул. Горького.

Громадським міжміським транспортом до Бердянська, а потім пішки вздовж вул. Морський чотири квартали до пішохідної зони набережної.