Львівська національна бібліотека (Оссолінеум)

Історія

Національна бібліотека ім. Стефаника у Львові Львівська національна бібліотека

Колись давно, коли на західному передмісті Львова в 1614 році оселилися перші сестри ордена кармеліток взутих, ніхто й подумати не міг, що через століття там де текла Полтва з’явиться галасливий проспект, а сам монастир опиниться в самому центрі багатотисячного міста і в його стінах буде звучати не голос ревною молитви, але шелест сторінок, що зберігають всю мудрість предків.

Так львівська обитель конвентуалок, яка з роками набувала все більшої популярності і в наслідок цього – підвищеної уваги з боку сильних світу цього, досягла свого розквіту в першій половині XVIII, що дозволило замовити роботи по перебудові костелу кляштора святої Агнешки відомому архітектору свого часу Бернарду Меретину ( – 1759). Цей проект був успішно втілений в життя у 1744 – 1745 роках.

Ось тільки церковна реформа імператора Священної Римської імперії Йосифа II (1741 – 1790) залишила кармеліток взутих без даху над головою, коли їх монастир офіційно був закритий в 1782-му, служби в храмі припинені, послушниці покинули міські стіни, а порожні будівлі віддані в розпорядження військового відомства.

Пам'ятник В.С. Стефанику перед львівським Оссолінеумом Пам'ятник В.С. Стефанику перед Оссолінеумом

Не знайшовши кращого застосування, в 1789 році армійське керівництво вирішило розмістити в корпусах обителі хлібопекарню для постачання борошняного провіанту розквартированому у Львові гарнізону габсбурзької корони, що і стала причиною грандіозної пожежі в 1804-го, яка спопелила будівлю до тла.

Наслідки цієї події були настільки сумні, а передбачувані витрати відновлювальних робіт настільки значні, що покупець на колишній монастирський комплекс конвентуалок знайшовся лише через вісім років. Ним став граф Юзеф Максиміліан (1748 – 1826) з польського дворянського роду Оссолінських.

Відомий своєю фанатичною відданістю справі колекціонування наукової літератури, праць і історичних раритетів меценат вирішив пристосувати новопридбану будівлю під потреби своєї колекції, попередньо замовивши її перебудову віденському архітекторові Петру Нобіле (1774 – 1854).

Після закінчення частково виконаних робіт (1817) тут відчинила свої двері бібліотека Оссолінських, яку через шість років доповнила музейна колекція Генріха Любомирського (1777 – 1850). Так що відреставрованих приміщень для значно збільшеного зібрання катастрофічно не вистачало.

Ризаліт центрального входу Львівської національної бібліотеки Ризаліт центрального входу Оссолінеуму

Тому в 1827 році була зроблена нова реконструкція будівлі колишнього монастиря кармеліток взутих під керівництвом інженера Юзефа Захаріаша Бема (1794 – 1850), який значно переробив проект Нобіле і довірив проведення робіт Ф. Бауманну і З. Зальцману. Так що нині існуюча будівля, що офіційно отримало назву Національного закладу ім. Оссолінських (скорочено Оссолінеум) – плід їхніх спільних зусиль.

На початку ХХ століття фонди сховища Оссолінських налічували біля двохсот тисяч примірників друкованих видань, більше п’яти тисяч рукописів, чотири сотні автографів і дві тисячі пергаментів. В розділену на два зала (культурно-історичний, картинна галерея) музейну експозицію Любомирських, котра містилася в лівому крилі будівлі, входили твори Баччіярелі, Матейко, Машковського, Рачинського, Тічіяна.

Офіційно ж відлік часу свого існування Львівська національна бібліотека ім. Стефаника веде з 1939 року, коли країна рад, що захопила Галичину на початку Другої світової, на базі фондів Оссолінеуму і ще 89 приватних і громадських колекцій (в тому числі Наукового товариства ім. Шевченка, Народного дому, “Просвіти”, “Ставропігії”) організувала величезний музейно-бібліотечний фонд в підпорядкуванні Академії наук УРСР.

Пам'ятна дошка Руській трійці на фасаді Оссолінеуму у Львові Пам'ятна дошка Руській трійці

Під час німецької окупації 1941 – 1944 років стараннями Мечислава Гембаровича (1893 – 1984) на базі українського сховища раритетів (вірніше тих його експонатів які не були вивезені до Кракова) спільно з книжковою колекцією Баворовських була створена Державна бібліотека Львова.

Сумні підсумки війни не забарилися позначитися на долі Львівської національної бібліотеки: 30% колекції домаглася в якості репарації собі Польська національна республіка (більше двохсот сімнадцяти тисяч експонатів), десять тисяч томів забрала в своє розпорядження Бібліотека Академії наук СРСР в Москві, частина співробітників переїхала до Польщі…

Давно не реставрована будівля колишнього монастиря ж так і загинула б, якби не меценати з родини Тетяни та Володимира Антоновичів, стараннями яких в радянський період її повернули до життя, щоб в 1971-му на короні комплексу з’явився головний діамант – пам’ятник видатному українському письменнику Василю Івановичу Стефанику (1871 – 1936) (скульптор В. Сколоздра, архітектор М. Вендзилович), на честь якого книгосховище і отримало своє ім’я.

Так що в нинішні часи незалежної України Національна бібліотека, яка відкрила для широкої публіки те, що за радянської влади десятиліттями припадало пилом під сімома замками, процвітає в статусі пам’ятки державного значення з безцінним примножуваним рік від року вмістом за потужними стінами.

Архітектура

Південно-східне крило Львівської національної бібліотеки ім. Стефаника Південно-східне крило національної бібліотеки у Львові

Складної конфігурації в плані двоповерхову цегляну потиньковану перебудовану в класичному стилі будівлю Осссолінеума врівноважено в естетичному плані, виняток становить лише прибудована до північно-західного крила будівля костьолу святої Агнешки з великим купольним завершенням.

Декор зовнішніх витриманих в строгому стилі фасадів Львівської національної бібліотеки складають ризаліт з відкритою арковою галереєю порталу центрального входу прикрашений напівколонами коринфського ордера, масивний трикутний фронтон в обрамленні складнопрофільних фільонок, широкий фриз в обрамленні раскрепованних карнизів, кронштейни підпокрівельного простору, французький руст фасадів бічних крил, прямокутний сандрики на кронштейнах віконних прорізів першого поверху, що малюють гармонійну картину масштабного комплексу.

Пам’ятки

З невеликих родзинок колишньої обителі варто відзначити храм святої Агнешки Римської, який замикає північно-західне крило бібліотечної будівлі, пам’ятник В.С. Стефанику перед центральним входом, а так само пам’ятну табличку на фасаді південно-східного крила на честь Руської трійці (Іван Вагилевич, Маркіян Шашкевич, Яків Головацький), які видали перший український альманах Русалка Дністрова.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Василя Стефаника, 2.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). Далі до центру міста (пл. Адама Міцкевича), звідки в західному напрямку по пр. Шевченка – вул. Чайковського до перетину з вул. Стефаника (одностороння), де знаходиться Львівська національна бібліотека.

Міжміським транспортом до залізничного вокзалу Львова, а потім міським – в центр до пл. Адама Міцкевича. Далі пішки по вул. Коперника до вул. Стефаника, на початку якої знаходиться будівля Оссолінеуму.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Львівська національна бібліотека (Оссолінеум) на мапі

Обговорити статтю в спільноті