Історія
Вечірній фасад Театру російської драми ім. О.С.Пушкіна в Харкові
Його історія почалася в тиші тінистих алеях Саду друкарів, коли буря червоного перевороту 1917-го затихла в дали часу, і годинник Хроноса відбили вже десятиліття після трагічних подій, що перевернули долі мільйонів і скинули століттями правлячий лад до ніг їх рабів. Тоді-то тут з ініціативи все того ж харківського союзу несучих друковане слово в маси на їх зеленому острові в серці слобожанської столиці для проведення дозвілля і культурного реалізації його членів був організований клуб, який отримав в тому ж році власну будівлю.
Власне саме на підмостках аматорської сцени, були закладені основні догмати майбутнього Театру драми, який своїм офіційним відкриттям в 1933 році був зобов’язаний ідеї пропаганди російської культури на теренах соціалістичних республік. Це наочно підтвердила перша знакова п’єса поставлена на його підмостках – «Ревізор» Миколи Васильовича Гоголя (1821 – 1852), що тонко висміювала всі недоліки попереднього імперського мироустрою на прикладі окремо взятого провінційного містечка.
Першим художнім керівником театру став петербурзький режисер Микола Васильович Петров (1890 – 1964), який привіз із собою до Харкова з далекої культурної столиці групу акторів, серед яких були такі служителі Мельпомени як Л. Скопіна, K. Хохряков, B. Малінін, B. Еренберг.
Музи на фасаді Театру російської драми ім. О.С.Пушкіна в Харкові
Завдяки наявній у розпорядженні театру друкарні, що випускала буклети, книги та газету, Руська драма в лічені місяці отримує широку популярність серед інтелігенції міста і його передмість. Величезної популярності в культурних колах Слобожанщини йому додало відкриття театральної студії і проведення творчих вечорів як нового напрямку театрального мистецтва.
Однак після перенесення столиці УРСР до Києва в 1934 році, театр втратив друкарню та інші привілеї надані столичним сценам, в наслідок чого перший художній керівник його покинув. Місце директора і художнього керівника офіційно в 1936 році зайняв Олександр Григорович Крамов (1884 – 1951), який керував ним беззмінно протягом багатьох років і який поставив за півтора десятиліття своєї діяльності на цій посаді аматорське починання в ранг професійної сцени, виступати на якій не цуралися такі знаменитості як Віктор Володимирович Золотарьов (1889 – 1966).
Коли бойові дії розв’язаної радами і фашистською Німеччиною Другої світової війни (1939 – 1945) впритул підступили до міської межі, харьківська театральна трупа була евакуйована далеко за лінію фронту, продовжуючи реалізовувати свій творчий потенціал на підмостках Іркутська, Хабаровська і Улан-Уде, щоб підтримати і вселити оптимізм в застиглу від жахів війни інтелігенцію.
Оновлений фасад Театру російської драми ім. А.С. Пушкіна в Харкові
Святкувався з величезним розмахом в 1949 році 150-річного ювілею з дня народження російського класика літератури подарувало драматичному царству Мельпомени нове ім’я – Харківський державний драматичний театр -як данина основному напрямку жанру його репертуару.
А через два роки (в 1951-ому), після кончини Крамова, у трупи з’являється новий наставник і натхненник в особі новопризначеного директора Олександра Сергійовича Барсегяна (1929 – 2011), який понад півстоліття був його музою і покровителем. Власне його творчому генію, що тонко вловив дух часу, харківський театр зобов’язаний нагородженням в 1971 році званням «академічний».
1978-ий став для трупи та всіх шанувальників її творчості величезною трагедією – будівлю на Чернишевській 11 практично дотла спопелила руйнівна пожежа. Так що залишеним без власного будинку акторам довелося на довгі роки перебратися до скромного Будинку культури працівників зв’язку на вулиці Скрипника №7 і задовольнятися його непрофесійною сценою.
Лише новий сезон 2004 після довгих років реконструкції Харківський державний академічний драматичний театр зустрів у своїх оновлених рідних пенатах, що б продовжувати через століття нести крупиці мудрості і вселенського добра закарбованих пером майстра на пожовклих сторінках літературних шедеврів.
Архітектура
Східний фасад Театру ім. О.С.Пушкіна в Харкові
Спочатку зал зведеного для Клубу печатників будинок за проектом архітектора Олександра Григоровича Молокіні був розрахований на тисячу не особо комфортних місць. А сама споруда в архітектурному плані не відрізнялася від собі подібних – сталінський ампір у всій красі. Переживши Другу світову війну, вона існувала у своєму первісному вигляді практично до кінця 1970-х років.
Нині існуюча реконструйована будівля, як дволикий Янус, органічно поєднує в собі класику і модерн, при цьому візуально підкреслюючи спадкоємність епох і не владність часу над вічністю мистецтва: центральний (східний) фасад прикрашений чотирьохколонним портиком доричного ордера, вершину кожної з колон якого вінчає скульптура музи, балконом за витонченими балясинами, широким профільованим карнизом на кронштейнах, пілястрами іонічного ордера та декорованим фільонками трикутним фронтон гармонійно поэднуэться з симетрією геометричних форм і обсягів західного фасаду, де стилізований витонченим завитком замковий камінь та фільонки єдині нагадують про високе призначення храму Мельпомени.
Під час останньої перебудови зазнала свої зміни сцена, фойє і зал для глядачів, місткість якого була зменшена до 472 місць, але при цьому набула характерне для театрів планування.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Чернишевського, 11.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харьковские прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М 03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М 26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З об’їзної по Сумській – площі Поезії – Чернишевській до театру російської драми.
Громадським транспортом по залізниці, маршрутними таксі до Харкова, потім орієнтир станції метро «Архітектора Бекетова» чи «Історичний музей», звідки до театру.