Одна з самобутніх перлин у намисті храмового зодчества Харківщини, яка ось уже третє століття радує око і гріє душу своїх парафіян, щоб вдихнути в них чистоту, доброту і любов.
Той, що вистояв і допоміг вижити в годинник вселенських катастроф і червоного терору, за що був покараний безбожниками і відроджений праведниками.
Зелене обрамлення чуда архітектурної думки, покинуте на потіху часу і жорстокої жадібності сердець, щоб через сторіччя стати на шлях відродження і нести дух високого творення і королівського смаку наступним поколінням.
Світ в якому природа рік за роком планомірно стирає сліди, нехай і професійне, але все ж людське втручання, як докази непідвладності всього сущого настильній волі.
Унікальна перлина української землі в печалі облетілої краси, як в пелені опалого листя по осені дерева, яку не пожаліла чужа прекрасному кривава країна рад.
Колишня сувора велич королівського смаку, що проступає крізь нашарування часів заколису тиші слобожанських лісів на березі дзеркального ставу.