Загублене десь в глибинці Слобожанщини вікове диво плідної творчості людини та природи як незаперечність тріумфу творення над руйнуванням і життя над небуттям всупереч злій волі амбітних тиранів.
Один з кращих зразків східноукраїнської садибної архітектури вирощений в трепетній любові одних і кинутий голодному часу на потіху іншими, але збережений милостивою рукою її величності Історії.
Зелена перлина Харківщини, загублена серед її безкрайніх лісових просторів в ароматі хвої, тихому шепоті листя, срібному наспіві кристально чистих струмків.
Творіння декількох поколінь майстрів як пам’ять про гідних творець свого часу, які змогли створити живе полотно, яке пережило їх на століття.
Велична перлина загублена в глибинці слобожанської землі серед розкоші малахітового лісу як справжній тріумф творення над руйнівною силою війни і жорстокою волею тиранів.
Архітектурна симфонія, що створювалася протягом століть різними архітекторами, але втілила в себе всю гармонію світу.