Його літопис – це історія Люботина в мініатюрі з усіма її злетами і падіннями, вірою і зрадою, війнами і миром.
Храм як серце міста на Мерефі, що б’ється не дивлячись на всі столітні потуги східного сусіда назавжди зупинити пульс української національної самоідентифікації, якими б режимами він не переривався і скільки б справжніх житті не занапастив.
Привид гідної королівської крові колишньої величі нещадним часом розтерзаний і зганьблений, але все ще живий у своїй жалюгідній надії на воскресіння і милість небес.
Столітня історія зворушливої любові між дивним куточком Слобожанщини та його господарями в мить перекреслена озброєним плебсом в своєму несамовито споживчому угарі і звірячій жадобі крові.
Те, без чого немислимо гідне існування будь-якого палацового комплексу, що покликане підкреслити всі його принади і приховати недоліки надихаючи, розслабляючи, окриляючи.
Праці і фантазія декількох поколінь господарів, які породили на світ диво ландшафтного дизайну завдяки всім врахованим примхам чарівниці-природи і власним натхненням, результат яких був викинутий на смітник історії кривавими радами.
Братська могила тих, хто в 1943-ому віддав життя за свободу маленького селища під Харковом, щоб через десятиліття служить повчанням і прикладом справжнього патріотизму молодого покоління.
Скорботний пам’ятник воїнам за мир у війні розв’язаної їхньою країною як втілення гіркої пам’яті мільйонів жертв зіткнення особистих амбіцій двох божевільних тиранів, які поставили людство в приціл своєї зброї.
Двічі народжений із протистояння та інтриг в ім’я того, хто був його ідейним натхненником і не дожив до втілення своєї мрії в життя.
Багата і насичена подіями історія перших кроків по цій грішній землі і звичайна доля покинутого на розтерзання бездушному атеїзму улюбленого дітища.