Історія
Захист населення як пріоритет в усі часи займав чільне місце в ієрархії міських цінностей, тому добробут жителів визначався здатністю фортифікаційних споруд надійно захищати від посягань сторонніх любителів швидкої та легкої наживи. І те що в 1100 році Острог виникає на сторінках літописів в якості повітового свідчить про його могутній оборонний периметр.
Зазвичай укріплені вузли оборони захищали всі основні під’їзні шляхи до великих населених пунктів як найбільш вразливі, тому не викликає сумнівів, що Звягільська брама (шлях на Новоград-Волинський) входила в число міських звзвичай дерев’яних фортифікаційних споруд у часи Київської Русі.
Ось тільки протистояти татаро-монгольського смерчу, що обрушився на українські землі в 1236 – 1242 роках, не змогли найпотужніші фортечні стіни, дозорні вежі і цитаделі слов’янських міст. Острог в числі інших впав, зникнувши з документальних хронік практично на сторіччя разом зі своїм палісадом.
Після розпаду Галицько-Волинського князівства він опиниться в руках князів Туровський і Пінських, які починаючи з Данила Васильковича ( – 1386) отримають прізвище за назвою своєї нової дідівщини. Саме з ім’ям князя Данила пов’язано відновлення оборонної могутності міста над Вілією, хоча і вважається, що в камені в той час було побудовано лише Високий замок на вершині скелястого відрогу, а на захист окольного знову стали дерев’яні фортифікаційні споруди, в тому числі над майбутніми Татарськими вратами .
Облаштування ж нижнього замку кам’яних справ майстрами історики відносять вже до епохи правління Острогом онука Данила – князя Василя Федоровича ( – 1461), причому була дотримана загальна з уже існуючою фортецею архітектура другого оборонного периметра, укріпленого з напільного боку найпотужнішими земляними валами. Під час тієї грандіозної реконструкції з’явилася нині існуюча надбрамна вежа, яка відкривала шлях до серця Волині, хоча на момент свого будівництва вона мала лише два яруси і була позбавлена усіляких архітектурних прикрас.
В період правління Контантін Івановича князя Острозького (1460 – 1530), який прославився своїми військовими перемогами над татарами, в числі яких був розгром двадцяти п’яти тисячної армії Мінглі Гірея (1445 – 1515) і полон його самого з трьома синами, надбрамна вежа отримує ще одне призначення – захист татарських передмість, куди підприємливий князь поселив сім тисяч захоплених в полон, і своє нинішнє ім’я.
Останні штрихи до зовнішності дозорного на північних міських рубежах вносив вже останній істинний з Острозьких – князь Костянтин Василь Костянтинович (1526 – 1608), волею якого були значно модернізовані всі фортифікаційні споруди, в ході чого Татарська надбрамна отримала витончений аттиковий ярус з зубцями, який тим не менш виконував дозорно-оборонну функцію за допомогою бійниць.
З поступовою втратою Острозької фортецею свого оборонного значення в другій половині XVIII століття намічаються тенденції до розбору колишньої єдиної захисниці на будівельний матеріал, що посилила анексія Волині Російською імперією в 1795-ому. Так що наприкінці XIX століття від грізної колись твердині залишилися лише частина споруд високої фортеці та дві вежі зовнішнього периметру («Луцька»: /uk/1796/lutska-vezha-v-ostrozi і Татарська).
І якщо першій з них пощастило знайти себе в мирному житті, то північна залишилася на потіху буйним вітрам часу, які вдосталь натішившись нею в ХХ столітті з його війнами, революціями, повстаннями… Так що зорю третього тисячоліття Татарська вежа зустріла в досить жалюгідному стані: позбавлена частини своєї стіни і більшої частини декоративного оздоблення.
Архітектура
Замкова щілина до ключу Острозької ординації в буквальному сенсі має таку форму: звернений на напільний бік еліпс з прямокутною прибудовою, які на першому ярусі колись прорізав арковий наскрізний проїзд. Вона розташована на вершині так званої Червоної гори в північній частині старого міста і колись всім своїм обсягом (крім торцевої частини прямокутника повернутою в бік внутрішньої міської забудови) виступала за лінію оборони, збільшуючи периметр фланкуючого обстрілу.
Виконана з пісковика на вапняному розчині з армуванням дерев’яними балками триярусна Татарська вежа в архітектурному плані є представником ренесансного оборонного зодчества, якого видають витончені зубці, профільовані карнизи, ліпні розетки і бійниці різної конфігурації.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Острог, вул. Татарська, 73.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р26 (Острог – Радивилів) або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів), яка в місті пролягає в тому числі по вул. Татарській. В її північній частині знаходиться надбрамна вежа Татарської слободи.
Громадським транспортом до парку Перемоги Острога, а потім – три квартали на північ по вул. Татарській до однойменної вежі.