Історія
Історія України і дітей Ізраїлевих тісно переплелися ще в ті далекі часи, коли державність на цій землі лише зароджувалася. Протягом тисячоліття єврейська громада була невід’ємною частиною міського суспільства, граючи в його житті значну роль, бо часом чисельність діаспори значно перевершувала кількість корінних господарств.
І хоча досі достеменно невідомо коли в місто над Вілією ступила нога першого іудея, але за уривчастими документальними свідченнями вони мирно йшли рука об руку вже з першим офіційним князем Острозьким – Данилом Васильковичем (- 1386), що побічно підтверджує закінчення будівництва Великої синагоги в центрі розташованого в східній частині міської забудови еврейського кварталу в 1400-ому.
І хоча практично два століття храм не зустрічається на сторінках літописів, в 1603-ому під час розподілу батьківської спадщини між Олександром (1570 – 1603) та Іваном (Янушем) (1554 – 1620) Васильовичами Острозькими, він виступає вже в якості великого єврейського центру зі своєю школою рабинів та хедером.
Однак своїм зенітом слави Велика синагога на пагорбі над Вілією зобов’язана своєму головному рабину, що паралельно займав посаду ректора місцевої школи тлумачів Тори і Талмуда, Самуїлу Едельсу (Махарши) (1555 — 1631), який не тільки відкрив при ній в 1608 році друкарню, а й за свій рахунок двома роками пізніше капітально відремонтував стародавню святиню, доповнивши її вигляд жіночим відділенням з північного боку.
Потім будуть бойові дії україно-польської війни під проводом Богдана Хмельницького 1648 – 1657 років, які обернутися для Острога та його храмів руйнуваннями і потоками сліз. Наслідки тих страшних років ще пів-століття будуть красномовно нагадувати про себе шрамами на стінах будинків і згарищами на місці світочів освіти.
У 1726 році острозька громада дітей Ізраїлевих знову взялася за перетворення центру своого суспільно-релігійного життя, щоб відновити його колишню славу: покрівля будівлі була перекрита бляхою, відреставровані внутрішні інтер’єри, облицьовано керамічною плиткою підлогу, придбані нові предмети культу.
Нова війна з Московією залишила нові відмітини на стінах головної синагоги Острога, коли в 1792 році російські війська на чолі з Михайлом Каховським (1 734 — 1800), прийнявши її за цитадель, декілька днів вели її прицільний обстріл (ще століття одне із застряглих в стіні ядер красномовно свідчило про те), породивши нову легенду про чудесне спасіння городян єврейської національності.
І хоча Річ Посполита в тій війні не перемогла, а Волинь була анексована імперією двоголового орла, іудейська громада Острога продовжувала благополучно існувати при нових порядках, правда втративши за друк повстанської літератури своєї друкарні в 1832-ому.
За час російського панування на відміну від гонінь на католицизм, перлина сакральної іудейської архітектури стала лише краще, придбавши архітектурні родзинки у вигляді витонченого балкона на західному фасаді (кінець XIX століття), витонченого русту стінної гладі, нового аттика північній частині та інтер’єрних розписів (1912).
Зміна підданства на польське за підсумками Першої світової війни практично мало що змінила, зате кривавий терор рад і розв’язана ними Друга світова змінили все: єврейська громада Острога як і більшості українських міст практично перестала існувати, а її храм був відданий на поталу нещадної руці руйнування спочатку в вигляді бойових дій (в 1941-му знищені контрфорси, бійниці, пошкоджені аттик і балкон), а потім бездарним господарникам, пристосувавшим її під склад із збереженням лише основного обсягу молитовного залу (інше за непотрібністю просто було розібрано) та й то з розбивкою на три поверхи.
І хоча в 1985-ому були складені проект і план реконструкції Великої синагоги Острога, а в 2002 році – прибрані міжярусні перекриття, довгі роки вона так і залишалася усіма покинутою на розтерзання безжального Хроноса.
Безрадісні перспективи на майбутнє з поступовим умиранням на задвірках історії були вмить зметені рішучою рукою члена координаційної ради Асоціації єврейських організацій і громад України Григорія Аршинова, який на свої кошти в 2016 році почав реставрацію унікального храмового пам’ятки архітектури, який почав свій довгий шлях до відродження.
Архітектура
Ренесанс і бароко в військових обладунках (стіни храму сягають товщини 2,5м) під сакральною личиною як візитна картка в минулому однієї з найбільших єврейських громад Західної України. Нині від неї залишився лише основний цегляний раніше потинькованний та рустований квадратний в плані обсяг молитовного залу, який спирається на чотири восьмигранних стовпа з тесаного каменю.
Про оборонне минуле єврейської святині зараз, крім товщини стін, нагадують хіба що амбразури північної (два яруси) і східної (один ярус) стін (замуровані з зовнішнього боку), і змушують сумніватися дев’ять високих віконних прорізів, які прикрашають фасади будівлі з трьох сторін.
Колишня багата зовнішня архітектурна обробка храму практично повністю втрачена, зате всередині пілястри і колони ще зберігають своє ліпне декоровое оформлення композитними капітелями з квадратними карнизами там, де вітрила підтримують унікальної цегляної кладки склепіння, так високо на перетині арок причаїлися маленькі гирьки.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Острог, вул. Чайковського, 1.
Посилання
- Легенди. Боже чудо для іудейської громади
- Історичні факти. Українська біль єврейського Острога
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р26 (Острог – Радивилів) або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів), яка по місту проходить в тому числі по вул. Східній. Потім повернути на вул. Шкільну, на перетині якої з вул. Чайковського розташована Велика синагога.
Громадським транспортом до скверу «Пам’яті воїнів-афганців» / «Меблевої фабрики», а потім по вул. Східній / вул. Шкільній до іудейського храму Острога.