Історія
![Тайкурський костел святого Лаврентія](https://zabytki.in.ua/images/2848t.jpg)
Коли з’явилося на світ Божий і скільки існувало до свого офіційного виходу на сторінки документальної історії поселення між відрогами Авратинського плоскогір’я – про те знають напевно лише кам’яні скелі та води швидконогого струмка, що пробігає у їх підніжжя. Але вже 3 квітня 1614 року грамотою польського короля Сигізмунда III Вази (1566 – 1632) за клопотанням господаря Юрія Вишневецького (- 1617) воно біло наділене статусом міста з Магдебурзьким правом, що передбачав будівництво укріпленого замку та проведення двох ярмарків і одного базару щорічно.
Два покоління Вишневецьких, не дивлячись на католицьке засилля західноукраїнських земель під патронатом Речі Посполитої першої половини XVII століття, успішно протистояли релігійної експансії Риму в Тайкурах, де з давніх-давен (імовірно дотатраських часів) в самому захищеному місці існував православний скельний чоловічий монастир.
![Нава тайкурського костелу святого Лаврентія](https://zabytki.in.ua/images/2850t.jpg)
Місту в Таємних Горах завжди щастило з господарями – навіть після зникнення в нещадному потоці часу останніх представників могутнього роду-творця і роду-захисника у другій половині XVII століття, він переходить у власність Лаврентія Станіслава Пепловского (1652 – 1720), який, будучи толерантно налаштованим до обох основних християнських течій, подарував своїй новій дідівщині спочатку католицький костел (1710-й), а потім і кам’яне вбрання для православного храму на сусідній вершині (перебудовано після його смерті на визначений ним фундуш в 1731-ому).
Процвітання Тайкури тривало рівно доти, доки місто було улюбленим дітищем власників, а з переходом в розряд периферійних інтересів на межі XVIII – XIX століть у зв’язку з віддаленістю від основних торгових шляхів, ізольованістю розташування та відсутністю перспективних напрямків розвитку, посилених анексією волинських земель Російською імперією в 1795- ом, знову було зведено до положення села.
Хоча важкодоступність загубленого між пагорбів селища одного разу все-таки зіграла на руку католицькому костелу святого Лаврентія, коли на новозахоплених українських землях у другій половині XIX століття московське православ’я оголосило католицизму війну під слушним приводом боротьби за єдність держави, в якій латиняни автоматично прирівнювалися до колабораціоністів, – його так і не закрили в період гонінь.
![Оборонна стіна костелу святого Лаврентія в Тайкурах](https://zabytki.in.ua/images/2849t.jpg)
На початку ХХ століття католицький храм в Тайкурах не тільки щасливо пережив Першу світову війну, а й отримав новий поштовх свого розвитку, пов’язаного з модернізацією завдяки зміні підданства на польське за її підсумками.
Радянська окупація, бойові дії, німецькі гоніння і знову війна на порозі, за якими прийдуть чотири десятиліття божевілля радянського атеїзму, поставили остаточний хрест на кар’єрі християнської святині в маленькому селі як сакральної споруди (залишалася чинною до 1939-го) і існування будови в принципі, адже перлину архітектури залишили просто на розтерзання нещадному Хроносу, який рік за роком наносив свої жорстокі удари по тому, що колись було улюбленим дітищем сильних миру цьго.
Архітектура
Розташований в самому серці села Тайкури між трьох відрогів Авратинського плоскогір’я цегляний, потинькованний, однонавовий костел святого Лаврентія орієнтований за стандартною осю схід-захід з потужним, прикрашеним зовнішніми декоративними арковими нішами муром, що утворює практично правильний прямокутник по периметру. Неповторність його зовнішності надає ненав’язливе нашарування обсягів (гранована апсида, дві симетричні капели і дві нижчих прибудови-ризниці до апсидної частини), що гармонійно доповнюють один одного і плавно перетікають в масивний контур нави.
![Дзвіниця тайтурського котельного комплексу святого Лаврентія](https://zabytki.in.ua/images/2851t.jpg)
Основний стилістичний напрямок католицької святині можна визначити, не дивлячись на явний оборонний характер будови (товсті стіни, маленькі арки розташованих високо над землею віконних прорізів з лучковими перемичками) та аскетичність зовнішнього оформлення, як ранне бароко: пілястри доричного ордеру, профільований карниз виконаний методом фігурної кладки та неширокий аттик.
Вся розкіш перших кроків бароко зосереджена у внутрішньому інтер’єрі: оригінальна система хрестових склепінь над пружних арках, здвоєні і одинарні пілястри з профільованими імпостами, що несуть простий антаблемент та складнопрофільний карниз великого виносу, високі арки капел, аркада центрального входу, членуючі глуху площину стін ніші.
У північно-західному куті оборонного храмового периметру розташована чотирипілонна, трьохаркова, виконана з того ж червоної цегли дзвіниця на масивному п’єдесталі з бутового каменю. Головною її відмінністю слугують вужчі контури бічних отворів щодо центрального, бічні барокові спливи та профільований карниз.
Пам’ятки
![Південний фасад тайкурського костелу святого Лаврентія](https://zabytki.in.ua/images/2852t.jpg)
Під тайкурським костелом святого Лаврентія розташовані крипти, де знайшли свій останній земний притулок видатні жителі колись галасливого міста. Вхід до підземелля здійснювався з внутрішньої частини храму і зараз засипаний землею.
З колишньої втраченої пишноти можна відзначити чоловічу фігуру в повний зріст над центральним входом з інформаційним написом на латині про фундатора та його сім’ю, розкішний дерев’яний різьблений багатоярусний вівтар з безліччю колон і фігурок святих, статую Ісуса Христа, що раніше містилася в верхньому вікні апсиди, витончений різьблений амвон з дерев’яною статуєю та орган з чудовим голосом.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., с. Тайкури.
Посилання
- Легенди. Прокляття і спокута Тайкур
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Мостика – Львів – Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Луганськ – Ізварине) до Дорогобужа або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів) до Здолбунова, а потім в напрямку Тайкур. Руїни католицького храму знаходяться уздовж траси в самому центрі села.
Приміським транспортом з Рівного, прямуючим через Тайкури. Костел святого Лаврентія розташований в центрі села там, де сходяться три пагорби.