Історія
Невеликому селищу загубленому десь у глибинці волинської землі, що вперше з’явилося на сторінках документальної історії 1149 році, несказанно пощастило, коли спадкоємиця роду Кішок Анна поєдналася законним шлюбом з Яном Миколайовичем Радзивіллом (1474 – 1522), бо саме завдяки багатій і знатній королівській родини Олика по справжньому розквітла.
І хоча офіційний титул князя на Олиці належав великому гетьману, канцлеру литовському Миколі Юрійовичу (Рудому) (1512 – 1588) згідно з правилами спадкування закріпленим імператором німецьким Карлом V (1500 – 1 558) (старший в роду Радзивіллів), його двоюрідний брат великий маршал, канцлер литовський Микола Фаустин (Чорний) (1515 – 1 567) так само вважав місто своєю дідідвщиною, що дало йому привід як ярому прихильникові кальвінізму наповнити його протестантами і надрукувати в 1563 році знамениту Брест-литовську Радзивіллівську біблію.
Вперше ідея будівництва величного храму належала молодшому синові останнього, великому маршалкові литовському Станіславу Радзивіллау(1559 – 1599), який будучи папістом вигнав з родового гнізда всіх кальвіністів при обітниці будівництва тут величного Троїцького костелу, але передчасна смерть в Палестині по дорозі в Рим не дала йому виконати священну клятву.
За нього її виконав син, канцлер коронний, Альбрехт Станіслав Радзивілл (1593 – 1656) – на день святого Яна червні 1634-ого він заснував школу академічного типу (колегіум, філія Замойської академії) та духовну семінарію, а роком пізніше заклав в Олиці костел Святої Трійці за проектом італійських архітекторів Бернедетто Моллі (1597 – 1657) і Яна Маліверна.
Досить швидкими темпами свого будівництва (п’ять років) новий католицький храм був зобов’язаний вмілому керівництву Р. Беффці, спільним зусиллям архітекторів Я. Банковича, С. Марковича, В. Садовського, а також німецьким і місцевим майстрам, на особливу увагу з яких заслуговує витончине декоративне оздоблення будівлі роботи львівського скульптора Мельхіор Еленберга (більше відомий як Алемпі, Алемпех).
На консекрацію луцьким єпископом Андрієм Гембіцьким багато прикрашенного мармуром, бронзою, різьбленням з написом латиною «De tuis donis tibi offerimus» Троїцького костелу 26 серпня 1640 року з’їхалося вельможне панство з усього князівства. При цьому він був обласканий чималими фундушами, а ще через рік зведений в ранг колегіального з привілеями біскупа для настоятеля і званням інфулятора. При костелі Альбрехт Станіслав заснував шпиталь (mons pietatis) та гуманітарне училище (academia bonarum artium).
Два з половиною століття духовно-просвітницький центр з величним храмом щасливо існував в місті на річки Путилівка, не дивлячись на полум’я шведських згарищ, розпад Річи Посполитої, війну 1812-ого, російську окупацію, фактичну відсутність господарів, що постійно проживали в Німеччині, доки озвірілий озброєний більшовицький люмпен не зірвав мідну покрівлю костелу для своїх потреб в 1916-ому.
Завдяки відновленню впливу католицької Польщі в міжвоєнний період ХХ століття Троїцький з капітулою проіснували аж до початку розв’язаної радами і фашистською Німеччиною Другої світової війни, коли друге пришестя червоних на довгі десятиліття поставило хрест на духовному світі католиків Олики – храм був зачинений і пограбований, за винятком шести полотен релігійної тематики, яким пощастило опинитися у Львівській галереї мистецтв.
Лише українська незалежність 1991-ого запалила зорю початку нового етапу відродження давньої святині – в тому ж році її було повернено місцевій католицькій громаді, а ще через два десятка років було розпочато довгоочікуваний реставраційний процес, протягом якого, крім іншого, з нижніх крипт був перепохований прах представників роду Радзивіллів (включаючи засновника Альбрехта Станіслава), що зберігався тут століттями. Також на території храму було засновано Маріїнський санктуарій.
Архітектура
Колегіальний Троїцький костел представляє собою дивом збережену перлину храмової архітектури в стилі раннього бароко. Тринавова (переважає за розмірами центральний) базиліка (45м х 25м) з напівкруглої апсидою в південній частині та криптами в нижній. Її основний обсяг підкреслено арковими віконними прорізами, профільованим лобовим карнизом та пілястрами доричного ордера. Родзинкою ж цієї величної краси слугує центральний, північний, фасад з двома кутовими вежами пишно декорований скульптурою та архітектурними елементами: парні пілястри коринфського і іонічного ордерів, скульптури святих Войцеха, Станіслава, Петра і Павла в глибоких нішах, об’ємне барельєфне панно аттика «Діва Марія», горельєф пологої арки архівольту над центральним входом, декоративні розетки, пам’ятні таблички, одноярусні башти-дзвіниці з завершенням у вигляді сігнатурок та циферблатами годинів, фігури ангелів на схилах центрального фронтону і латинський хрест.
Масивна костьольна дзвіниця заввишки 15,8м, завширшки 23м – п’ятипілонна чотириаркова під двосхилим черепичним дахом в обрамленні левових маскаронів та рослинних розеток, декорована фронтонами складного профілю і двоступінчастими прямокутними вузькими нішами.
Храмовий комплекс як і століття тому, охороняє по прямокутному витягнутому периметру цегляна відновлена стіна заввишки два з половиною метра, яку в північній частині фланкируют круглі двоярусні (перший перекритий циліндричним склепінням, другий – еліптичний купол з сигнатуркою) вежі-каплиці, а південну – дзвіниця. Західну частину оборонного периметра нині займає відновлене одноповерхова будівля плебанії та санктуарію з коробовим арками вікон.
Додаткова інформація
Адрес: Україна, Волинська обл., с. Олика, ул. Паркова, 1.
Посилання
- Історичні факти. Кум Кеннеді. Від Олики до Нью-Йорка
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Н22 (Устюг – Луцьк – Рівне) до розвилки на Олики в районі села Кадище, а далі по Т0312 (Кадище – Горянівка – Олика) на південь. Троїцький костел розташований уздовж траси в центрі села.
Приміським / міжміським транспортом з Луцька чи Рівного до автобусної зупинки Олики, яка знаходиться поруч з санктуарієм Діви Марії.