Від храму до мавзолею, від віри до атеїзму

Глибоко релігійна дворянська сім’я, де батько, Віктор Петрович Щусєв, був не тільки надвірним доглядачем, а й добровільним опікуном кишинівських богоугодних закладів, звичайно ж виховала свого сина в любові і шанування царя і Бога, а столичне вище училище Академії мистецтв з Рєпіним і Бенуа в ролі наставників закріпило напрямок творчої дороги майбутнього метра вітчизняної архітектури.

Першим самостійним архітектурним кроком Олексія стала надгробна каплиця Шубіна-Поздєєва на Олександро-Невському, яка була споруджена лише завдяки його натиску – дізнавшись про смерть з газет і накидавши нашвидку ескіз, він без запрошення і рекомендацій з’явився до удови генерала і зміг переконати її віддати перевагу його творінню.

А далі будуть золота медаль за дипломну роботу “Барська садиба” та нагородна закордонна поїздка по вивченню шедеврів світового зодчества, з якої він повернувся творчо оновленим і натхненним, чому кращим доказом служить овруцький храм святого Василя, відтворений в первісному вигляді (XII століття) і робота з командою реставраторів-еклектиків, в продовж якої Щусєв радикально змінив їхній підхід до справи максимальним збереженням первісних елементів.

Це забезпечило Олексію Вікторовичу роботу при канцелярії обер-прокурора Священного синоду, замовлення на іконостас для Успенського храму Києво-Печерської лаври, храм Сергія Радонезького на Куликовому полі, Троїцький собор Почаївської лаври, Марфо-Маріїнську монастир…

Однак справжній вінець його творіння, визнаний світовими критиками від архітектури, загублений в глибинці харківських лісів в колишньому маєтку цукрозаводчиків Харитоненків Наталіївка, які прославилися своєю меценатською діяльністю та великою колекцією старих ікон – Спаська церква, якій і було призначено бути берегинею останньої. Унікальний силует храму з величезним куполом немов зійшов зі сторінок східних казок про Алладіна, зачаровуючи плетеною в’яззю рослинного орнаменту, сяйвом хреста зі Святої Землі, яскравими бліками мозаїчного панно чарівника-Реріха.

Його ім’я стало асоціативним з неорусским стилем (російський стиль в модерновій обгортці). Його творчий почерк тих часів динамікою форм, вільним трактуванням архітектурних канонів, асиметрією компонування, гіпертрофованістю деталі важко з кимось сплутати.

І після всього цього робота на тих, що поховав світ, який породив його, як архітектора, на світ. Розробка генерального плану “Нова Москва”, перша Всеросійська сільськогосподарська і кустарно-промислова виставка забезпечили йому восьмирічне головування в Московському архітектурному суспільстві і вінець радянської кар’єри, що надалі став його індульгенцією від репресій – мавзолей для головного ідейного натхненника перевороту і великої крові 1917-ого Леніна (спроектував і збудував в лічені години 27 січня 1924 року за зразком зікурат, а пізніше – перебудований під його керівництвом в граніті і лабрадориті).

Це практично поховало того дореволюційного Щусєва з його унікальним трактуванням неорусского стилю, і зробило його одним з багатьох послідовників так улюбленого кривавим катом країни рад, на руках якого мільйони загублених життів українців, “сталінського ампіру”.

19-03-2018 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram

Коментування цієї статті закрите.