Історія
Колишня хімічна лабораторія Львівської політехніки
Фактично історія майбутнього другого за часом існування львівського університету йде корінням в 1810-й – з першого розгляду Надзвичайної придворної комісією у Відні клопотання Галицького губернаторства про відкриття у Лемберзі (Львові) Реальної школи.
До столу австрійського імператора Франца I (1768 – 1835) вже в деталях розроблене воно дійшло п’ять з половиною років по тому, і підписане 7 березня 1816 року послужило початком існування трикласного реального училища з навчанням наук, ремесел, діловодства і професійного навчання. Для його розміщення в столиці Галичини була пристосована чотириповерхова будівля на перетині Вірменської і Театральної під №20, а витрати на утримання – покладено на міську громаду через введення нового промислового податку.
Уже в 1825-ому навчальний заклад отримав цісарсько-королівське заступництво і ранг технічно-торгівельного, успішна діяльність під прапором яких десятиліття потому забезпечила йому реально-торговий академічний статус. У 1841-ому був відкритий його технічний факультет, який фактично одним з перших в Європі і першим в Україні давав бажаючим можливість отримати вищу технічну освіту.
Корпус Механічного факультету Львівської політехніки
Під час австрійських революційних подій 1848 – 1849 років будівля академії згоріла, навчальний процес був припинений і відновився лише через рік, після значної реконструкції.
Після реформування в 1875-ому (виведення зі структури торгівельного відділення) навчальний заклад повністю став технічно-прикладним в офіційному статусі присвоєному в наступному році. Присвячений шестидесятій річниці заснування для нього був розроблений власний герб, в якому переплелися три основних напрямки діяльності: архітектура, будівництво і механіка. Тоді ж було створено товариство випускників Технічної академії.
А в 1877-му після чотирьох років будівництва було введено в експлуатацію головний (на Новому Світі) і хімічний (площа Святого Юра 9) корпусу Львівської вищої технічної школи, створені за проектом завідувача кафедрою архітектури Юліана Октавіана Захаревича (1837 – 1898), який через чотири роки стане її ректором.
Руїни колишнього 13-ого корпусу Львівського політеху
Науковий статус галицького технічного ВНЗ був настільки великий, що лекцію для його студентів читала навіть знаменита Марія Складовська-Кюрі (1867 – 1934), якій в 1912-ому його Вченою Радою було присвоєно звання почесного доктора. Вона ж допомагала зі стажуванням обдарованих студентів Львівської політехніки (з 1921-ого) і наданням допомоги університету з боку Ліги Націй.
І хоча після окупації червоними радами в 1939-ому нова влада намагалася нівелювати значення українського технічного вищого навчального закладу, знизивши його ранг до інститутського (під час німецького правління – і зовсім технічні курси), але рівень освіти від цього абсолютно не змінився – Політехніка продовжувала підготовку кваліфікованих кадрів весь період її правління.
З поверненням Україною незалежності в 1991-му в житті світоча технічного прогресу Галичини почався активний процес повернення до витоків, в рамках якого два роки по тому йому було повернуто історичну назву, університетський статус (з 2000 року Національний) і проведена адаптація до сучасних реалій життя в частині вимог до кваліфікації випускників для технічних галузей.
Архітектура
10 корпус університету Львівська політехніка
Нині Львівська політехніка являє собою цілий комплекс будівель і споруд різних архітектурних стилів і років споруди, що займає квартал між площею Святого Юра і вулицею Степана Бандери.
Найстарішою будівлею його є головний корпус (1872 – 1877) – складний прямокутний в плані чітко орієнтований по сторонах світу з двома внутрішніми дворами і домінуючим ризалітом, прикрашеним колонним канельованим портиком коринфського ордера, який вінчає скульптурна група “Освіта” в обрамленні витонченої балюстради над профільованим карнизом на модильйонах. З іншого оздоблення фасадів варто відзначити французький руст першого ярусу з арковими вікнами, трикутні сандрики на кронштейнах – другого, прямокутні – третього і пілястри коринфського ордера бічних ризалітів.
Створена в стилі неокласики колишня хімічна лабораторія (1872 – 1877) – зменшена копія центральної будівлі в дзеркальному відображенні з тією лише різницею, що фасади оформлені першого ярусу – рустом, другого і третього у витончених наличниках рослинного орнаменту з архівольтом на імпостах та замковим каменем (верхній), а колонний портик центрального ризаліти замінений пілястри іонічного (другий) і коринфського ордерів в доповненні картушів над арковими вікнами.
Центральний фасад 9-ого корпусу Львівського політехнічного університету
Колишній лабораторний корпус механічного факультету (1913 – 1927) відрізняють змішаний стиль неокласики і урбанізму. Асиметричне спорудження з еркером в центрі прикрашено пілястрами іонічного ордера з гіпертрофованими капітелями, нішовим обрамленням прямокутних вікон, карнизом великого виносу, нешироким фризом та барельєфним символом механіки.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Степана Бандери, 12.
Посилання
- Історичні персони. Львівський Фідій
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). З об’їзної по вул. Городоцькій, а потім – Степана Бандери до головного корпусу Львівської Політехніки.
Громадським транспортом до Львівського з/д вокзалу, а потім транспортом, що прямує по вул. Степана Бандери до технічного ВНЗ.