Львівська церква Параскеви П'ятниці

Історія

Церква Параскеви П'ятниці у Львові Львівська церква Параскеви П'ятниці

Чи існувала за княжих часів церква святої Параскеви П’ятниці, про те історія даних не зберегла, хоча ряд дослідників спираючись на емпіричні висновки і відсутність архівних документом того часу цілком допускають датування її першого будівництва в дереві XII століттям.

Точніші речові докази (археологічні дослідження нижніх ярусів) отримала версія будівництва храму на нинішньому місці в XIII столітті. Його стратегічно важливе місце розташування на північних міських околицях за оборонним периметром Окольного замку визначило його кам’яну сутність та міцність споруди з мінімальним декоровим оформленням (що в свою чергу ставить під сумнів існування дерев’яної святині-цитаделі на цьому місці).

Документальні дані зберігають пам’ять про П’ятницьку церкву починаючи з 1443-ого як діточої і досить популярної для простого люду. Чого забезпечило присвоєння їй в 1539 році статусу крилошанської (священик – член капітули при соборі святого Юра) юридики і домінуючої парафіяльної для дочірніх церкви святого Теодора і Чесного Хреста.

Каплиця-дзвіниця Параскевська церкви у Львові Каплиця-дзвіниця Параскевська церкви

У 1617 році Станіслав Боніфацій Мнішек (1580 – 1644), на той час вже чотири роки як львівський староста, подарував православній церкві землю для будівництва шпиталю. Причому будівництво останнього повинно було початися після завершення перебудови самої церкви Параскеви П’ятниці під керівництвом отця Іоанна Попеля ( – 1634), що підкреслює нагальну потребу її реконструкції на початку XVII століття.

Через два роки 19 березня чернець львівського Онуфріївського монастиря Феодосій Каня письмово підтвердив передачу грошей вищезгаданому священикові “на мурування й будування церкви нової”.

Пожежа 1623 року, що знищила всі Краківське передмістя, не пощадила і новоперебудований храм-цитадель, який після цього нещастя кілька років перебував у забутті, доки п’ять років по тому 27 березня його руїни були передані братству привілеєм того ж Станіслава Мнішека.

І при цьому роботи з відтворення П’ятницької, фундатором яких виступав молдавський господар, союзник і сват ватажка української визвольної війни Василь Лупул (1595 – 1661), були виконані всього за два роки і закінчені урочистим освяченням в 1645-ому (дві пам’ятні кам’яні таблички вмуровані в стіни). Тоді ж над притвором з’явилася велична вежа-дзвіниця.

Неф і пам'ятна табличка львівської церкви святої Параскеви П'ятниці Неф львівської церкви святої Параскеви

Після всіх хвилювань 1640 – 1650-х святиня поступово відвойовувала свої позиції (чому не мало сприяло засноване в 1665 році братство), досягнувши на початку наступного століття статусу самої шанованої і багатої з усіх приміських храмів, що дозволило замовити розпис його внутрішніх інтер’єрів знаменитому Луці Долинському (1745 – 1824).

Потопаюча в доглянутому садовому цвіті (перебував під опікою спеціально найнятого братством садівника), із захованим за парканом місцем останнього земного притулку, церква Параскеви П’ятниці на той час мала в реєстрі свого майна будівлю школи, при якій проживав бакалавр зі студентами, службовцями при ній, братський шпиталь та плебанію.

Під час реконструкції початку 1870-х відкриту до того храмову цегляну кладку закрив шар вапняного розчину, який спочатку намагався наслідувати автентичності первісної кам’яної кладки, що збереглася в нижніх ярусах. У той же період були проведені розпис центрального нефа, оновлення іконостасу та побудовано нову будівлю плебанії.

Наступна модернізація (1908) торкнулася баштового завершення – купол замінила претензійна псевдобарокова баня з чотирма сигнатурками по кутах (за зразок взята Волоська церква). Під час робіт на балках старого перекриття була виявлена пам’ятна дата, яка підтвердила датування його спорудження в 1643 році.

Необароковий завершення вежі-дзвіниці Параскевська церкви у Львові Необароковий завершення дзвіниці Параскевська церкви

Ще одну масштабну реконструкцію на пожертви парафіян, але на цей раз зі збереженням абсолютної автентичності, довелося пережитий Параскевській церкві в 1950-х для знищення шрамів, залишених на прекрасному лику Львова Другою світовою війною (пошкоджені стіни, розбиті вікна, зруйнована вежа). При цьому стараннями Львівських архієпископів весь період радянської окупації вона залишалася чинною. Пізніше будуть дослідження кінця 1970-х і відновлення інтер’єрів 1980-ого.

Вже після здобуття Україною незалежності храм в повну силу розправив свої духовні крила, продовжуючи свою архипастирську діяльність та дбайливо зберігаючи свою комплекс-перлину, котрий в 1997-1998 роках поповнився капличкою-дзвіницею для освячення води (архітектор – Володимир Швець) з іконою-мозаїкою “Хрещення Ісуса Христа”.

Архітектура

Все в аскетичному лику практично повністю (за винятком купольного завершення вежі) збереженому первісному романо-готичному стилі церкви Параскеви П’ятниці свідчить про її первісний оборонний характер – потужні стіни (товщина до 2м), високо підняті над землею розширювані в напільний бік вікна, оборонно-дозорна башта (висота 44м) над притвором і хорами з амбразурним верхнім ярусом.

Пам'ятна табличка П'ятницької церкви про фундацію будівництва Василем Лупулом Пам'ятна табличка про фундацію будівництва Василем Лупулом

Зовнішні фасади її витягнутого прямокутника з невеликими прибудовами пізніших часів, що додали будівлі форму латинського хреста, і тригранною апсидою скупо декоровані архітектурними елементами: кіоти, кругле вікно над входом, спарені витягнуті арки вежі та її ж аркатурних ярус, висока двосхила покрівля, барокове завершення з сигнатурами по кутах, а головною відмінною рисою служить старовина відкрита кладка нижніх ярусів.

Пам’ятки

Головною святий реліквією львівського П’ятницького храму є іконостас – один з кращих збережених зразків української сакрального живопису XVIXVII століть, створений в візантійських традиціях. Він, займаючи всю ширину і висоту вівтарної стіни нефа з заступом на бічні стіни, служить художнім полотном для розміщення більше ніж сімдесяти ікон. Найбільш яскраві з них “намістні” Христа і Богородиці з боків царських врат та два полотна Параскеви П’ятниці (одне канонічного письма, друге – Сербська).

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львов, вул. Богдана Хмельницького, 77.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е40) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М12 (Тернопіль – Львів), М11 (Е40) (Перемишль – Городок – Львів), М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). У місті по проспекту Богдана Хмельницького до православного храму.

Громадським транспортом по залізниці до Львова, а потім в північну частину старого міста до зупинки “Ліцей побутового обслуговування” / “Параскевська церква”.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті