Історія
Львівська Порохова вежа
Надія і опора княжого Львова – фортечні земляні вали по периметру Високого замку і далі на південь, звідки не раз приходила татаро-монгольська орда, щоб знищити і втопити в крові українську землю. Вони вірою і правдою служили місту не одне століття, поки людська мисль зробила їх билиною на вітру перед вдосконаленою зброєю знищення собі подібних і всього сущого на землі.
Однак потреба в захисних укріплення не канула в Лету разом з епохою середньовічних воєн, вони лише стали міцнішими і потужнішими. Так в середині XVI століття до вдосконалення оборонного периметра дійшла черга і у Львові, тим більше що його центр давно змістився від Високого замку на південний захід. В рамках тієї реконструкції 1554 року було розібрано в тому числі старий Міський арсенал.
Дбайлива міська влада звичайно ж використовувала його матеріал повторно, з тією лише різницею, що камінь пішов на будівництво нової найбільшою з львівських Порохової вежі в одному кварталі на північ від по тій же вулиці на місці фортечного валу для прикриття міського центру зі сходу, як нового головного напрямку загрози, звідки орда буде зазіхати на українські землі ще п’ять століть.
Східний фасад львівської вежі
Зведена як важливий фортифікаційний об’єкт, в мирний час вона служила так само надійним захисником стратегічного запасу зерна для Львова на випадок облоги. Причому в традиціях пізнього середньовіччя, не дивлячись на зовні суворий лик, її стіни були рясно прикрашені скульптурою.
Прослуживши вірою і правдою захисту Львова весь період польського підданства, під час реконструкції 1821-го року, коли Галичину анексувала після Першого поділу Речі Посполитої за півстоліття до того австрійські влада вирішили змінити зовнішній вигляд свого нового придбання, Порохова вежа втратила весь свій скульптурно-ліпний декор та була потинькована для додання благородного вигляду. Тоді ж її амбразури були закладені, а в стінах – прорубані об’ємні додаткові аркові вікна.
Після радянської анексії за підсумками Другої світової війни (в 1954 році) старовинна будівля була передана на баланс Управління у справах архітектури і його утримання забезпечувалося з фонду спецнадходжень. Причому за два роки було отримано дозвіл на її реконструкцію, яка тривала до кінця 1950-х. Після закінчення робіт сюди в’їхав Будинок архітекторів.
Для додання будівлі автентичного вигляду під час реставрації 1973 року з стародавніх стін фортифікаційного об’єкту був знятий шар тиньку, який відкрив первісну кладку, розкриті замуровані бійниці і закладені віконні прорізи. До того ж перед головним входом з легкої руки А. Шуляра з’явилися два мармурових лева, що були ним виклопотані в Окружної військової поліклініці, на балансі якої вони перебували.
Черепичне завершення Порохової вежі
І зараз Порохова вежа продовжує служити українському Львову, починаючи з установчих зборів Львівської крайової організації Народного Руху 7 травня 1989 року, одним із хранителів його середньовічного духу за фактом продовжуючи виконувати адміністративні функції Будинку архітекторів.
Архітектура
Подковообразна в плані кам’яна львівська Порохова вежа має чотири поверхи в висоту і хаотичне розташування амбразур в наличниках тесаного каменю. Про її войовничий характер східного міського вузла оборони явно свідчать товсті стіни (до 3м), приземкувата конструкція, розгорнутий на схід напівкруглий фасад і гостроверха із заломом покрівля.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Підвальна, 4.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М12 (Тернопіль – Львів), М11 (Перемишль – Городок – Львів) , М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) до окружної. По місту уздовж головної (Стрийська – Шота Руставелі – Зелена – Студентська – Левицького – пл. Соборна – Галицька), а далі від Соборної площі по вулицях Винниченка – Підвальній до старовинної оборонної споруди.
Громадським транспортом до Львова, а потім в центр старого міста до Соборної площі і квартал в північному напрямку по вул. Володимира Винниченка, між якою і Підвальною розташована Порохова вежа.