Історія
Будинок Коваленко в Маріуполі
Початок його історії загубилося десь в 1870-х, коли виходець із Старої Павлівки Пантелеймон Тихонович Коваленко вже пройшов важкий шлях з найманого працівника до відомого маріупольського стряпчого і обзавівся сім’єю (дружина – Пелагея Григорівна Іванова з родини мангушського духівника), для якої і був побудований будинок всього в кварталі від центральної міської вулиці.
Його два сини, Тихон та Іван, були тим світочем, заради якого Пантелеймону Тихоновичу і варто було продовжувати жити і працювати, але на жаль доля розпорядилася інакше – четвертий день народження молодшого з Коваленків семья зустрічала вже без голови. Щоб забезпечити гідне існування своїм хлопчикам Пелагея Григорівна здавала в оренду кімнати того самого будинку, який був побудований для довгого і щасливого життя її чоловіком.
15 грудня 1896 року у будинку на Георгіївській з’явився новий мешканець – Олександр Серафимович Попов (більше відомий під псевдонімом Серафимович) (1863 – 1949). Як кореспондент газети “Приазовський край” він був відряджений до Маріуполя для оперативного надання інформації з міських вулиць та освітлення найбільш гострих питань місцевого буття. Так що фактично до 18 січня 1898-ого будинок по Георгіївської (нині 37) був штаб-квартирою регіонального представництва газети в особі Серафимовича, що значно полегшило життя його господарям.
Пам'ятні таблички на будинку Коваленко-Серафимовича
Після навчання в столичних ВНЗ на степендію Маріупольського повітового земства в сто рублів обидва молодших Коваленко повернулися в рідні пенати, щоб повернути борг суспільству. При цьому станом на 1916-ий Тихон значився земським ветеринари лікарем 4-ої ділянки при худоболікарні, а Іван – викладав в міських навчальних закладах.
Після лютневої революції 1917-ого обидва брата Коваленко у зв’язку із активною громадянською позицією були обрані членами Маріупольського виконавчого комітету (березень того ж року), що дозволило їм через місцеве відділення “Просвіти” активно сприяти відродженню і підтримці в місті українських національних традицій. Це посприяло їх обранню голосними міської думи від партії соціалістів-революціонерів восени.
Стараннями Івана Пантелеймоновича було організовано Товариство вивчення рідного краю, яке в 1920 році стало основоположником Маріупольського краєзнавчого музею. А вже за вісім років почалося цькування видатного маріупольського діяча з боку агресивного люмпена, що захопив владу в Східній Україні – статті, перевірки, скорочення фінансування, які тривали десятиліття.
Центральний фасад будинку Коваленко
У підсумку, щоб не опинитися в нескінченному списку закатованих жертв радянського терору, останній з Коваленків разом з дружиною в 1938-ому був змушений покинути рідний дім по Георгіївської 37 і тікати в далеку Середню Азію, кинувши безцінний архів з унікальною літературною колекцією, які були розкрадені і знищені. Будинок був відданий під розселення.
На згадку про коротку зустріч з класиком російської літератури Серафимовичем на заході XIX століття 21 червня 1978 на центральному фасаді будівлі по нинішній Георгіївській 37 була встановлена пам’ятна табличка, а повернення правди в офіційне поле про справжнього патріота українського Маріуполя, Івана Коваленка, сталося лише через сорок років в день святкування сотого ювілею дня Соборності України (22 січня 2019 року) відкриттям другої меморіальної дошки.
Архітектура
Розташований на вулиці, що символізує культурний центр Маріуполя, прямокутник з червоної цегли являє собою типового представника міської житлової архітектури останньої чверті XIX століття – витягнутий в дворову частину периметр, високий фундамент, чотирисхила покрівля, три вікна по фасаду вздовж червоної лінії забудови, вхід з двору під кованим напівкругом козирка в ажурній кованій оправі.
Маріупольський будинок А. Серафимовича
Весь декор будівлі складають пояс підвіконних ширинок, кутові і міжвіконний лопатки французького русту, пологі коробові арки лиштв, відкреслений фільонкою фриз з геометричним декором та широкий профільований лобовій карниз виконані технікою фігурної кладки цегли.
Воно зовсім би загубилося в ряду своїх сусідів, якби не дві пам’ятні таблички центрального фасаду: гранітна з барельєфом А. Серафимовича ліворуч в міжвіконному просторі та черномраморна засновнику маріупольського краєзнавства І. Коваленко – праворуч.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська , 37.
Як дістатися
Автотранспортом трасою М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста. По місту: пр. Миру – кільце Драмтеатру – вул. Грецька – вул. Георгіївська (лівий поворот). Будинок Коваленко другий від повороту по непарній стороні.
Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (зупинка “Драмтеатр”). Далі один квартал на південь по Грецькій до перетину з Георгіївською. Другий будинок ліворуч – колишнє представництво газети “Приазовський край”.