Історія

Коли місто-порт на березі Азовського моря в другій половині ХIХ століття активно розвивалося, і його центр поступово почав зміщуватися на північний захід, територіально віддаляючись від місця свого заснування – маріупольської Слобідки. До того ж існуюча на той час єдина двокласна церковно-парафіяльна школа не могла кардинально боротися з тотальною безграмотністю.

І хоча в 1869 власними силами містяни змогли відкрити Маріїнську школу, жителі ж околиць наголошували на необхідність отримання елементарних навичок грамотності і для своїх дітей так само. Питання зрушилося з мертвої точки після організації міського Земства і відкриття Маріупольської училищної ради – активний член останнього, І.А. Чабаненко, в 1873 році виніс на чергове засідання питання про заснування та утримання школи грамотності для передмістя, так званої «Слобідки».

Збори училищної ради погодили дозвіл на відкриття школи з виділенням необхідних коштів, так що вже в тому ж році цей навчальний заклад відчинив свої двері перед місцевими дітлахами. Не в останню чергу нормалізацією свого навчального процесу він був зобов’язаний своєму кураторові Фрідріху Вільгельмовичу Гамперу, який забезпечив класи посібниками для наочного навчання (таблиці, картини, географічними картами та ін.) І дбав про науковий розвиток школи.

За десять років (з 1880 по 1891) маріупольська школа на Слобідці зарекомендувала себе як другий після Маріїнської початковий навчальний заклад з відсотком учнів, що навчалися / закінчили курс на рівні 7,64 і найбільшим числом учнів (1242 людини за вище означений період).

Високі як для периферійної школи того часу показники забезпечили світочу знань прихильність сильних світу чого – так вже в 1890-ому він отримав власну будівлю на Портовій вулиці біля Лікарського узвозу, побудовану і подаровану йому іншим піклувальником, Іваном Івановичем Найдьонова (1831 – 1907). Купцеві ця будівля коштувала шість тисяч карбованців.

Після чергової реформи освіти на початку ХХ століття для слобідського училища вище за Лікарським узвозом було збудовано нову дерев’яну будівлю, а його корпус під свої потреби вподобала реальна школа Катерининської залізниці, де навчалися діти її працівників починаючи від Волновахи і закінчуючи Маріуполем.

Училище ж, якому було присвоєно почесне ім’я М.В. Гоголя, продовжило свою діяльність з навчання дітей грамоті вже в нових стінах, але з тими ж покровителями – до самої своєї смерті його опікуном залишався син засновника, з діда-прадіда лікар Сергій Фридрихович Гампер (1859 – 1911), завдяки якому воно процвітало.

Після захоплення влади в Східній Україні більшовиками в наслідок перевороту 1917 року, Гоголівське училище, як і інші навчальні заклади Маріуполя, припинило свою діяльність, а його будівлю нова влада віддала як барак для розселення нових громадян країни рад.

Дивом збережений в роки Другої світової, коли практично весь центр був спалений відступаючими німцями, він продовжив тягнути своє існування в якості дешевого бюджетного житла і далі.

При цьому унікальний, чи не єдиний зі збережених в Маріуполі, пам’ятник дерев’яного зодчества подібного типу продовжує доживати свій нехитрий вік в прогресивно-цивілізованому XXI столітті, покинутий на потіху часу під байдужими поглядами своїх мешканців.

Архітектура

Дерев’яний будинок під чотирисхилою покрівлею Гоголівського училища розташовано в центральне частини колишнього Лікарського (нині Гамперського) узвозу, що обумовлює його складний кам’яний фундамент з коробовим віконними арками в південній частині. Він має просту прямокутну (якщо не брати до уваги тамбури-прибудови з боку двору пізніших часів) форму.

Каркасний периметр асиметричного центрального фасаду декорований крім панельного підвіконного ярусу (вертикальна укладання дошки), профільованими лиштвами коробових віконних арок (центральне вікно – єдине прямокутне). Бічні ж фасади виділені частково збереженими різьбленими лиштвами вікон. Кути будівлі підкреслені дерев’яними колонами з перехопленнями та дзеркалами, а вінчають – вузький різьблений фриз і лобовій карниз, вирішені в рослинному орнаменті.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гамперський узвіз, 44а.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять крізь центр міста. Далі Торгова – Італійська – Гамперський узвоз, в центральній частині якого розташована будівля колишнього училища.

Громадським транспортом до Маріуполя, потім – в центр міста (зупинка «ДТСААФ»). Далі – пішки три квартали по Торговій, а потім спуститься сходами, які виходять до Гамперського узвозу в районі Гоголівського училища.