Історія
![Південний фасад кондитерської Марапульця](https://zabytki.in.ua/images/4145t.jpg)
І без того швидко зростаюче місто-порт після отримання власного залізничного зв’язку з «великою землею» гілкою Костянтинівка – Оленівка – Волноваха – Маріуполь в 1882-ому крок за кроком почало свій шлях до звання металургійного гіганта, ім’я якого знають у багатьох країнах світу.
Прискорення збільшення чисельного та територіального розміру Маріуполя йшло настільки швидкими темпами, що місцева інфраструктура ледь встигала за ними. І головною міською проблемою впродовж десятиліть залишалася нестача хліба насущного в буквальному сенсі цього слова, бо золото українських полів було однією з головних складових столу працівників заводів «Руський Провіданс» та «Нікополь» (багато хто з робітників були з вчорашніх селян).
Питання забезпечення хлібом північних околиць швидко вирішилося завдяки втручанню заводського управління, яке клопотало перед маріупольською думою про відкриття власної пекарні на Заводському базарі і отримало дозвіл в 1906-ому. Жителям ж Слобідки довелося самим вирішувати свої проблеми, на допомогу чому прийшла приватна ініціатива в особі Івана Яковича Марапульця (за іншою версією Марапульцева, хоча таке закінчення – скоріше данина імперської моді).
![Кондитерська-пекарня Марапульця в Маріуполі](https://zabytki.in.ua/images/4144t.jpg)
Саме його стараннями поруч з будівлею залізничної школи з’явилася пекарня десь на початку ХХ століття. Для неї Марапулець побудував на розі Першої Слобідки (колишня – Портова) і Лікарського спуску об’ємну цегляну будівлю під характерним чотирисхилим дахом. Раціональність і хазяйський підхід простежується в організації периметру – нижній ярус з невеликими вікнами біля землі використовувався для зберігання припасів і безпосередньо виробництва, а для покупців призначався верхній просторий зал з великими вікнами по двох фасадах.
За свідченням сучасників тут випікали і продавали найсмачніші булочки в Маріуполі. Тому не дивно, що ще до відкриття перед магазином стояла черга із слуг та служниць, адже хліб від Марапульця вважали за правило мати на своєму столі місцеві заможні городяни – настільки відмінними були його смак та якість.
Червоні ради, що захопили Східну Україну після перевороту 1917-ого, оголосили націоналізацію всієї приватної власності, на хвилі чого хлібобулочна пекарня на Слобідці, як власна ініціатива, припинила своє існування.
![Східний фасад (по Гамперському узвозу) кондитерської Марапульця](https://zabytki.in.ua/images/4143t.jpg)
Будівлю через якийсь час перекваліфікували на торгівельну точку для кілька відокремленої від міського центру округи, в якості якої він продовжувала своє існування весь радянський період, і чого не змогла перешкодити навіть Друга світова війна з німецькою окупацією. Свою останню реставрацію вона пережила десь о 1980-х.
Після здобуття Україною незалежності і повалення державної монополії на торгівлю, колишня кондитерська перейшла в приватні руки, які перманентно то відкривали в цих стінах магазин, то – закривали, практично не докладаючи зусиль щодо збереження одного з самобутніх маріупольських пам’ятників торгівельної архітектури.
Архітектура
Цегляна на високому цоколі, в периметрі наближена до квадрату, будівля колишньої кондитерської-пекарні Марапульця розташована в центральній частині головної вулиці Слобідки (на її перетині з Гамперським узвозом). Це зумовило її парадне оформлення двох фасадів зі скошеним зовнішнім кутом та трьома входами (четвертий замурований за радянських часів).
![Господарський вхід з Гамперського узвозу в пекарню](https://zabytki.in.ua/images/4146t.jpg)
Аскетичність фундаменту-цоколя в декоровом плані скрашує рівний ряд коробових віконних арок, а також господарський вхід з кованим навісом зі сходу. Верхній же ярус рясно прикрашений архітектурними елементами в неокласичному стилі, виконаними методом фігурної цегляної кладки: французький руст з перехопленням, дзеркала підвіконного простору, лиштви з фігурним завершенням і тригліфом в якості замкового каменю над пологими коробовим арками, витягнуті ширінки фризу, профільований лобовій карниз і, звичайно, одна з візитівок маріупольської міської забудови – напівкруглий навіс на ажурних консолях та такою ж перемичкою над входом (другий втрачений).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Перша Слободка, 63.
Я дістатися
Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять крізь центр міста. Далі Торгова – Миру – Грецька – Перша Слобідка, після повороту ліворуч в одному кварталі розташована колишня пекарня.
Громадським транспортом до Маріуполя, потім – в центр міста (зупинка «ДТСААФ». Далі – пішки три квартали по Торговій, а потім спуститься сходами, які виходять до Гамперського узвозу – на перетині з Першою Слободкою розташована будівля кондитерської Марапульця.