Кондитерська Марапульця в Маріуполі

Історія

Південний фасад кондитерської Марапульця Південний фасад кондитерської

І без того швидко зростаюче місто-порт після отримання власного залізничного зв’язку з “великою землею” гілкою Костянтинівка – Оленівка – Волноваха – Маріуполь в 1882-ому крок за кроком почало свій шлях до звання металургійного гіганта, ім’я якого знають у багатьох країнах світу.

Прискорення збільшення чисельного та територіального розміру Маріуполя йшло настільки швидкими темпами, що місцева інфраструктура ледь встигала за ними. І головною міською проблемою впродовж десятиліть залишалася нестача хліба насущного в буквальному сенсі цього слова, бо золото українських полів було однією з головних складових столу працівників заводів “Руський Провіданс” та “Нікополь” (багато хто з робітників були з вчорашніх селян).

Питання забезпечення хлібом північних околиць швидко вирішилося завдяки втручанню заводського управління, яке клопотало перед маріупольською думою про відкриття власної пекарні на Заводському базарі і отримало дозвіл в 1906-ому. Жителям ж Слобідки довелося самим вирішувати свої проблеми, на допомогу чому прийшла приватна ініціатива в особі Івана Яковича Марапульця (за іншою версією Марапульцева, хоча таке закінчення – скоріше данина імперської моді).

Кондитерська-пекарня Марапульця в Маріуполі Кондитерська-пекарня Марапульця

Саме його стараннями поруч з будівлею залізничної школи з’явилася пекарня десь на початку ХХ століття. Для неї Марапулець побудував на розі Першої Слобідки (колишня – Портова) і Лікарського спуску об’ємну цегляну будівлю під характерним чотирисхилим дахом. Раціональність і хазяйський підхід простежується в організації периметру – нижній ярус з невеликими вікнами біля землі використовувався для зберігання припасів і безпосередньо виробництва, а для покупців призначався верхній просторий зал з великими вікнами по двох фасадах.

За свідченням сучасників тут випікали і продавали найсмачніші булочки в Маріуполі. Тому не дивно, що ще до відкриття перед магазином стояла черга із слуг та служниць, адже хліб від Марапульця вважали за правило мати на своєму столі місцеві заможні городяни – настільки відмінними були його смак та якість.

Червоні ради, що захопили Східну Україну після перевороту 1917-ого, оголосили націоналізацію всієї приватної власності, на хвилі чого хлібобулочна пекарня на Слобідці, як власна ініціатива, припинила своє існування.

Східний фасад (по Гамперському узвозу) кондитерської Марапульця Східний фасад кондитерської Марапульця

Будівлю через якийсь час перекваліфікували на торгівельну точку для кілька відокремленої від міського центру округи, в якості якої він продовжувала своє існування весь радянський період, і чого не змогла перешкодити навіть Друга світова війна з німецькою окупацією. Свою останню реставрацію вона пережила десь о 1980-х.

Після здобуття Україною незалежності і повалення державної монополії на торгівлю, колишня кондитерська перейшла в приватні руки, які перманентно то відкривали в цих стінах магазин, то – закривали, практично не докладаючи зусиль щодо збереження одного з самобутніх маріупольських пам’ятників торгівельної архітектури.

Архітектура

Цегляна на високому цоколі, в периметрі наближена до квадрату, будівля колишньої кондитерської-пекарні Марапульця розташована в центральній частині головної вулиці Слобідки (на її перетині з Гамперським узвозом). Це зумовило її парадне оформлення двох фасадів зі скошеним зовнішнім кутом та трьома входами (четвертий замурований за радянських часів).

Господарський вхід з Гамперського узвозу в пекарню Господарський вхід до пекарні

Аскетичність фундаменту-цоколя в декоровом плані скрашує рівний ряд коробових віконних арок, а також господарський вхід з кованим навісом зі сходу. Верхній же ярус рясно прикрашений архітектурними елементами в неокласичному стилі, виконаними методом фігурної цегляної кладки: французький руст з перехопленням, дзеркала підвіконного простору, лиштви з фігурним завершенням і тригліфом в якості замкового каменю над пологими коробовим арками, витягнуті ширінки фризу, профільований лобовій карниз і, звичайно, одна з візитівок маріупольської міської забудови – напівкруглий навіс на ажурних консолях та такою ж перемичкою над входом (другий втрачений).

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Перша Слободка, 63.

Я дістатися

Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять крізь центр міста. Далі Торгова – Миру – Грецька – Перша Слобідка, після повороту ліворуч в одному кварталі розташована колишня пекарня.

Громадським транспортом до Маріуполя, потім – в центр міста (зупинка “ДТСААФ”. Далі – пішки три квартали по Торговій, а потім спуститься сходами, які виходять до Гамперського узвозу – на перетині з Першою Слободкою розташована будівля кондитерської Марапульця.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті