Історія

Передумовою для входження Маріуполя в цивілізований світ на правах повноцінного гравця фінансового ринку стало відкриття його просторів для вільного поселення всіх національностей з рівними правами в 1859-ому (до цього місто фактично перебувало під повним контролем грецької громади).

З огляду на перспективність Маріуполя як перевального комерційного центру між південним морським шляхом і великою землею в 1872 році сюди зайшов представник середньої ланки фінансово-кредитної галузі краю – Азово-Донський комерційний банк, відділення якого з перемінним успіхом (після дев’ятирічної перерви діяльність відновлена в 1891-ому) вів свою діяльність тут до рад.

Також із різницею в два роки з’явились і місцеві ініціативи – Міський банк (1873) і Товариство взаємного кредиту (1875), хоча історія першого і була нетривалою – через чотирнадцять років він припинив своє існування.

Так що фактично на кінець 1880-х, не дивлячись на приєднання Маріуполя до державного залізничного сполучення (1882), що значно збільшило кількість його комерційних підприємств і обсяг товарообігу, в місті з великих фінансових установ діяло лише місцеве Товариство взаємного кредиту. Однак правління столичного Державного банку порахувало ці причини достатньо вагомими для відкриття відділення, відповівши відмовою на запит місцевої думи від 1888 року.

Прихильність панів від державних фінансів Маріуполь зміг здобути лише через сім років, коли на горизонті замаячили перспективи будівництва в гірлі Кальміусу металургійних підприємств – в 1895-му відкрито відділення Державного банку III розряду. Саме для його розміщення в столиці було замовлено проект двоповерхової будівлі (розробка закінчена 1897-ого).

Звичайно ж для зведення стовпа фінансової надійності місто виділило найкраще місце на центральній (тоді Катерининській) вулиці. Хоча, не дивлячись на постійне значне збільшення оборотів місцевого відділення Державного банку, двоповерхова будівля в класичному стилі для нього будувалася довгих вісім років.

А потім буде кривавий більшовицький переворот і окупація Східної України червоними. Звичайно ж все імперські інститути були ліквідовані, щоб на їх місці з’явилися нові радянські – банківську будівлю на центральній вулиці з новою назвою зайняв Державний банк нової країни, про що гордо свідчила напис на центральному фасаді і герб з серпом та молотом.

Фактично весь радянський період великі маріупольські проекти фінансово реалізовувалися в цих стінах, що представляли банківську державну систему, від будівництва заводу «Азовсталь» до відновлення житлового фонду після руйнувань Другої світової війни. Про їхню значущість, як інсітуції, яскраво свідчить той факт, що привітальна трибуна з партійними радянськими лідерами місцевого розливу встановлювалася навпроти цієї будівлі до кінця 1960-х.

Після здобуття довгоочікуваної української незалежності і повернення приватної власності будівля колишнього відділення Державного банку змінила кілька власників, але всі вони належали до фінансово-кредитного світу, що дозволило пам’ятнику архітектури зберегти свій первісний вигляд практично незайманому вигляді крізь століття. А в 2019-му, як наслідок оптимізації фондів міської бібліотеки ім. В.Г. Короленка, до просторих залів була переведена її філія з традиційними паперовими носіями, що діє й донині.

Архітектура

Двоповерхова цегляна потинькована будівля на високому цоколі в плані являє собою г-подібний периметр (двоповерхове крило прибудоване зі східного боку двору). Вона розташована по непарній стороні проспекту Миру на перетині з вулицею Грецькою.

Основні акценти його класичного стилю зафіксовані по асиметричному за рахунок арокового входу центральному фасаду: ризаліт центральній частині, французький руст площині стін, кутові рустовані лопатки, підвіконні фільонки, профільовані лиштви прямокутних вікон першого ярусу із замковим каменем, складнопрофільні карнизи (лобовий великого виносу), геометричний об’ємний малюнок між’ярусного фризу, розчленовані архівольти високих віконних арок другого ярусу, масивний двоярусний фронтон. У той час як з боку двору присутні лише їх спрощені форми: лиштви першого ярусу, архівольти із замковим каменем – верхнього, карнизи, фронтон, і лише стилізована кутова аркатура бокового крила кілька скрашує загальну картину.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста. Далі проспектом Миру (від Драмтеатру до ДТСААФу), будівля відділення Державного банку розташована ліворуч).

Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (зупинка «Драмтеатр»). Від Театрального скверу спуститься один квартал (будівля розташована на перехресті по лівому боку).