Слобідська школа Маріуполя

Історія

Школа на маріупольської Слобідки Слобідська школа в Маріуполі

Своєї зрілості рішення про створення в самому серці місця народження Маріуполя змогло досягти лише в другій половині XIX століття, коли соціальний запит на грамотність став перевищувати можливість вже існуючої місцевої Маріінаской гімназії. До того ж стрімке територіальне зростання міста все далі відсувало Слобідку на південний схід від центру, що робило важким шлях місцевої дітвори до школи, особливо в непогожі дні.

Нагальна потреба переросла в рішення зборів маріупольського училищної комітету з подачі І.А. Чабаненко в 1873-ому, і в тому ж році школа грамотності на Слобідці завдяки своєчасному міському фінансуванню прийняла перших своїх учнів. Крім того статський радник Федір Васильович Гампер, прийнявши на себе обов’язки її піклувальника, забезпечив класи необхідними наочними навчальними посібниками і невпинно дбав про її благополуччя.

Південний фасад слобідський школи Маріуполя Південний фасад слобідської школи

Ще десятиліття слобідська школа доводила свою спроможність, своїми другими після Маріїнського гімназії навчальними показниками. Причому на відміну від останньої, що вважалася елітною міською, брали сюди дітей і звичайних міщан, і заможних ремісників, про що свідчить реальна цифра школярів з 1880 по 1890 роки в 1242 чоловік, в той час міській – на дві сотні учнів менше.

І нехай випускників, які закінчили повний курс при цьому було менше, справа навчання грамотності в портовому передмісті поступово рухалася. Бачачи це наприкінці 1880-х інший меценат-опікун школи, Іван Іванович Найдьонов (1831 – 1907), вирішив за свій рахунок організувати для неї пристойне місце навчання.

Чудова, за мірками того часу, двоповерхова будівля на перехресті Портовій (Перша слобідка) і Лікарський (нині Гамперсьий) узвіз, яка обійшлася Найдьонову в величезну суму шість тисяч карбованців, прийняло в свої обійми перших господарів в 1890-ому.

Люкарна північного фасаду клубу на Слобідці Люкарна північного фасаду клубу

Десь на рубежі першого і другого десятиліть ХХ століття внаслідок черговий імперської реформи освіти за підтримки місцевої влади школа грамотності була перетворена на Гоголівський училище, що перемістилося вище за Лікарським узвозом до одноповерхової дерев’яної будівлі. Колишня ж будівля слобідського світоча знань виклопотала для себе залізнична школа, призначена для навчання дітей працівників гілки Волноваха-Маріуполь Катеринославської залізниці, що проходила вздовж приморської околиці Слобідки.

Після приходу до влади в Східній Україні внаслідок більшовицького перевороту 1917-ого червоних рад, які на перших порах мало піклувалися про гідне навчанні своїх громадян, практично припинилася або була паралізованою робота всіх навчальних закладів колишньої імперії – найдьонівський подарунок був перетворений на клуб для розваги місцевої публіки. Видовища виявилися важливіше для “робітників і селян”, ніж освіта.

Південний фасад школи залізничників в Маріуполі Південний фасад школи залізничників

У роки Другої світової будівлі не пощастило – воно було спалено до тла, залишився лише остов стін, хоча всі інші будівлі Слобідки не постраждали під час вогняного смерчу, який організували червоний союз і гітлеровсая Німеччина.

З причини другорядної важливості до відновлення колишньої будівлі школи приступили лише в 1953-му. Причому відновлювали його, за спогадами місцевих жителів, полонені німці, з тим щоб ці пофарбовані в темно-зелений колір стіни віддати під житловий фонд.

Після розвалу союзу і перших важких років української незалежності, коли були порвані всі економічні зв’язки і країна починала своє життя фактично з нуля, масивна будівля поступово занепало, хоча десь на рубежі 1980 – 1990-х і була проведена реконструкція його зовнішніх фасадів з перефарбуванням в кумачевий колір. Збереглося найдьонівське надбання завдяки його мешканцям, хоча сходові прольоти і люкарни давно втратили свій первісний блиск.

Архітектура

Західний фасад по 1-й Слобідці 61 в Маріуполі Західний фасад по 1-й Слобідці 61

Цегляний тинькованний прямокутний периметр (22м х 14м) на розі головної слобожанської вулиці і Гамперського узвозу являє собою типового представника класичного архітектурного стилю з його стриманістю і витонченістю. Центральний вхід симетричної будівлі розташований з боку центру міста (північ) по фасаду в п’ять вікон (бічні – чотири).

Архітектурний же декор будівлі складають кутові рустовані лопатки, простий неширокий фриз, профільований лобовій карниз великого виносу, підвіконна балюстрада першого ярусу, пілястри доричного ордера, що членують центральний і дворової фасади, трикутні сандрики над вікнами першого поверху і звичайно ж люкарни з арковим вікном в архівольтом з півночі і півдня, які створюють виразний вигляд об’єкта. На окрему увагу заслуговує портал центрального входу, підкреслений лопатками, які підтримують широкий фриз з тригліфами і трикутний сандрик над ним.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Перша Слобідка, 61.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять крізь центр міста. Далі Торгова – Італійська – Гамперський узвіз, на перетині якого з Першою Слободкою розташована колишня будівля місцевої школи грамотності.

Громадським транспортом до Маріуполя, потім – в центр міста (зупинка “ДТСААФ”. Далі – пішки три квартали по Торговій, а потім спуститься сходами, які виходять до Гамперського узвозу, яким прямувати до його перетину з головною вулицею Слобідки. Подарунок Найдьонова розташовується ліворуч.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті