Маріупольська синагога

Історія

Хоральна синагога в Маріуполі Маріупольська хоральна синагога

Історія єврейської громади міста в гирлі Кальміуса почалася десь в 1820-х, коли до грецького тоді Маріуполя прибули перші її представники з північних і південно-західних регіонів імперії. І хоча відсутність конкуренції між фактичними правителями міста і новоприбулими сприяло їхньому мирному співіснуванню, останні перебували фактично під юрисдикцією грецького суду і самоврядування. Нечисленність євреїв обумовлювала відсутність постійного місця здійснення їхніх богослужінь, яке залежало від плати за оренду приміщення.

Ситуація змінилася в 1859 році, коли роз’яснення від міністерства Внутрішніх справ на запит греків про недоторканність дарованих їм привілеї на землі фортеці Кальміуської паланки, фактично легалізували поселення в Маріуполі іногородніх із уточненням “окремо від вихідців з Криму”. Єврейська громада за кілька років після цієї події зміцнилася на стільки, що вже в 1864-ому у неї з’явився власна синагога на Харлампіївській.

Дворовий фасад маріупольської хоральної синагоги Дворовий фасад маріупольської синагоги

Потім, десь на початку 1880-х, іудейське суспільство викупило у міського голови Антона Івановича Чебаненко ділянку неподалік від Біржі (на той час – діловий центр міста), на якому в 1882-му було відкрито другий в місті молитовний будинок. Головним ідейним натхненником цієї ініціативи був місцевий купець 2-ої гільдії Йосип Ілліч Авербах ( – 1884), а членами Духовного правління стали Бєльський, Поляк і Сахаров.

Причому двір нової маріупольської синагоги був настільки великим (не дивлячись на наявність крім основної будівлі ще двох споруд), що в планах на 1892 рік постало питання про зведення тут головного міського молельного будинку. Судячи з усього проект був втілений в життя десь на рубежі XIX і XX століть, і на Георгіївській з’явилося велична будівля хоральної синагоги.

Після більшовицького перевороту 1917-ого з подальшою радянською окупацією Східної України, почалася агресивна боротьба нової влади за уми і серця нових громадян – переважна більшість храмів усіх конфесій були закриті і в кращому випадку їм вдалося вціліти, примірявши на себе нові ролі.

Внутрішній простір синагоги в Маріуполі Внутрішній простір синагоги

Так хоральна синагога в Маріуполі перетворилася спочатку в гімнастичний зал в 1930-х, який існував в цих стінах до початку бойових дій Другої світової війни.

Практично не постраждалу у вогняному смерчі будівлю в 1944-ому пристосували для розміщення створеного з метою післявоєнної відбудови місцевих заводів філії Гіпромезу. Після того як заклад отримав власне приміщення в центрі міста на початку 1970-х його місце заняв один з корпусів місцевого медичного училища, потім – вечірня школа.

Останніми мешканцями будинку колишньої синагоги були учні школи юних моряком, яка за старістю будівлі, до того ж позбавленої опалення, була виселена звідси в 1988-ому. Не дивлячись на стан, місцева влада не втрачала надію раціонального використання приміщення для розміщення картинної галереї, тим більше воно розташовувалася поруч із Маріупольським краєзнавчим музеєм. Проте грошей на цей проект так і не знайшлося.

А потім, в середині 1990-х, трапилася катастрофа – старі балки не витримали снігового покриву і дах будівлі обвалився. У такому стані маріупольська влада і передала в 2007 році остов храму іудейській громаді в надії на повернення архітектурної перлини до життя – але не судилося. Зорю 2020-х синагога так і зустріла в стані руїни.

Архітектура

Північно-західний кут синагоги в Маріуполі Північно-західний кут синагоги

Спочатку будівля синагоги на Георгіївській 18 не представляло собою нічого особливого – зал із кіотом для читання Тори і столом для читання святого Письма. Зате нова цегляна прямокутна в плані (25м х 20м) будова в стилі неокласики з домінантою першого ярусу – досі вражає своєю красою. Раніше його відділяла від пішохідної вуличної зони кована решітка на високому фундаменті із колонами прикрашеними кулями.

Витончені архітектурні акценти храму у вигляді високих арок з обрамленням у вигляді профільованих архівольтів на імпостах, пілястрів доричного ордера прикрашених перехопленнями та ширинками, підвіконних фільонок, профільованих меж’ярусного та лобового карнизів, архівольтної аркатури над прямокутними вікнами другого поверху, фризу оздобленого тригліфами, тумб з кулями і фіалами парапету, а також нині відсутнього декоративного трикутного фронтону з тумбами і бароковим завершенням створювали монументально-піднесений вигляд, що виділяє його з повсякденності міської суєти.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 18.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста. Містом: пр. Миру – кільце Драмтеатру – вул. Грецька – вул. Георгіївська (поворот ліворуч). Руїни хоральної синагоги розташовані по правому боку.

Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (зупинка “Драмтеатр”). Далі один квартал на південь по Грецькій до перетину з Георгіївською, на початку якої розташовані руїни синагоги.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті