Історія
Готель Континенталь в Маріуполі
Офіційною датою закінчення будівництва будинку власника шкіряного заводу, італійця В.Томазо на розі центральної вулиці Маріуполя (тоді носила ім’я Катерининської) і Харлампіївської вважається 1897 рік, хоча в якомусь вигляді ділянка напевно була забудована і раніше з урахуванням близькості її розташування до Ринкової площі з головним міським храмом на чолі.
Побудована з місцевої формованої цегли заводу А. Хараджаева з використанням металевих литих конструкцій заводу В. Сойфера за проектом невідомого архітектора (імовірно Ф. Шехтеля) будівля носило ім’я свого володаря. При цьому власником відкритого в його стінах готелю “Континенталь”, як і ресторану, що йому належав, був Д. Калері.
Уже в грудні наступного року будинок Томазо заблищав променями електричного світла, до речі сказати першим в місті, що подавалося дизельним генератором розташованої поруч на Харлампіївській у володіннях Попова електростанції, на яку дозвіл від міської думи отримувала Олена Томазо.
Західне крило готелю Континенталь
Мабуть, саме за те найбільший в Маріуполі зал незабаром вподобали для своїх зустрічей місцеве купецькі збори. Підвальні приміщення (за деякими припущеннями при відсутності документів і значних руйнуваннях в майбутньому – до трьох поверхів вниз) і частину першого поверху займала електродрукарня з магазином братів Гольдрин, іншу – фотографія М. Краснопільського.
Свій слід готель “Континенталь” зіграв і в трагічних подіях 20 жовтня 1905-ого, коли чорносотена хода була обстріляна з його вікон, в яких звинуватили іудеїв, і в місті почалися єврейські погроми, що тривали всю ніч.
Наприкінці 1910-х з ростом Маріуполя стало ясно, що будівля розкішного готелю, як зосередження культурного життя, стало занадто малою. Тому власник прийняв рішення добудувати його західне крило по Харлампіївській концертним залом, про відкриття якого 18 грудня 1910 року повідомила газета “Маріупольське життя”.
Південне крило ДК Молодіжний в Маріуполі
Концертний зал став місцем тяжіння місцевої інтелігентної публіки – тут проводили всілякі творчі вечори, масові святкування, читалися лекції, збиралися наукові та літературні гуртки. Ресторан ж “Континенталю” вважався у гурманів найкращим в місті, а кондитерські шедеври – неперевершеними. Орендарем же частині першого поверху так і значилася друкарня, іншої – магазин букіністичних і писче-паперових товарів Приходько-Пихненко.
Червоні ради після остаточного захоплення влади в Східній Україні після перевороту 1917-ого звичайно ж поклали край існуванню розкішного готелю, і новоекспропріірована будівля була пристосована під потреби Начальства морських сил Чорного і Азовського морів (1920).
З 1929-му будівлю перекваліфікували на Палац праці (центр роботи всіх профспілок міста) з центральним робочим кооперативом на першому поверсі, а чотири роки по тому містоутворюючі підприємства Маріуполя отримали на нього повне право – колишній готель “Континенталь” стала Палацом культури металургів. Перший поверх використовувався під продуктовий магазин.
Кутовий ризаліт-вежа ДК Молодіжний в Маріуполі
А потім Московія зі своїми імперськими амбіціями знову втягне українську землю до самої кровопролитної в новітній історії війну, підписавши пакт Ріббентропа-Молотова. Друга світова (1939 – 1945) залишила від розкішного оздоблення лише обгорілі стіни відкриті всім вітрам – німці перед відступом не залишили його своєю увагою і підпалили з ранцевих вогнеметів в числі інших по головній маріупольської вулиці.
Після відновлення в будівлі колишнього готелю розмістився Палац культури заводу Азовсталь, а перший поверх так і був у розпорядженні гастрономічного магазину, в якості притулку яких будівля існувала з 1963 по 2010 роки.
Після відновлення української незалежності і повернення країни в правове поле ДК Азовсталь залишився за заводом після його приватизації, а в 2010 році його було передано на баланс міста з додатковим фінансуванням капітального ремонту, після якого в цих стінах почав роботу Палац культури Молодіжний. Так що зараз помолоділі разом із новими мешканцями стіни знову повернулися до своїх історичних коренів і перетворилися на культурно-дозвільний центр міста, код крилом якого мешкають в привабливому флері мистецтва і творчості сотні маріупольців.
Архітектура
Кутовий фасад маріупольського Континенталя
Триповерхова будівля на льохах (за деякими відомостями йдуть на три яруси під землю) являє собою замкнутий периметр з перемичкою у внутрішньому дворі, збудований з обпаленої формованої червоної цегли з використанням литих металоконструкцій, яку раніше прикрашали декоративні шатрові покрівлі ризалітів і масивний цибулинних купол. Причому, не дивлячись на різний час спорудження складових комплексу в псевдо-руському стилі, в цілому він досить зважений і гармонійний.
У зв’язку зі своїм розташуванням на перетині вулиць основний акцент готелю “Континенталь” зосереджений на двох парадних фасадах, виконаних в стилі об’ємної цегляної кладки з подальшим фарбуванням. Сам набір використаних елементів широкий і різноманітний на першому ярусі: алмазний руст лопаток, профільовані лиштви з трикутними сандриками, складні лопатки з фільонками і ширинками; на відкресленому профільованим карнизом другому – складнопрофільні цибулиноподібні сандрики, що спочивають на напівколонах з перехопленням коробових віконних прорізів, між якими стовпчиком розташовані ширінки; декор третього вторить другому з тією лише різницею, що ширінки спарені, віконні прорізи меншого розміру, у напівколон два перехоплення. Вінчають цю пишність зубчасті дентикули та складнопрофільний карниз.
Акцентами ж фасадів служать кутовий стилізований під вежу ризаліт з трьома слуховими вікнами під стрілчастим сандриками і парапетом з боків, а також торець північного крила більш пізнього часу споруди в пишному вбранні високих аркових вікон обрамлених архівольтом із замковим каменем, маленькими віконцями в ширинковому поясі, тригліфами у фризі і масивним трикутним фронтоном з ліпним декором в бубні.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 25 / вул. Харлампіївська, 17.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять крізь центр міста. Далі проспектом Миру від Драмтеатру до ДТСААФу (колишня гостинця “Континенталь” з лівого боку).
Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (зупинка “Драмтеатр” / “Трест”), а далі по непарній стороні пр. Миру до ДК Молодіжний.