Історія
Скелі Довбуша в Яремче
За мільярд років існування на дні світового океану Тетісу шар за шаром відкладалися піски, глини, осідали останки морських мешканців. Все це під величезним тиском води спресовувалося і переміщувалося водними потоками. Активні тектонічні процеси змінювали абриси глибин гранітними чорно-аргелітовими піками в обрамленні піщаникових обвалів.
З відступом океанічних вод товщі глинисто-піщаного флішу були підняті на поверхню і під дією кліматичних факторів придбали свій нинішній вигляд, створивши природні укриття для того, хто прийде на землю як людина розумна багато мільйонів земних років по тому.
Хоча хто перший в історії скористався природним притулком капратскіх скель і пройшов цією стежкою, пізніше названої Довбушською, на одному з гірських перевалів серед гущавини багатих дичиною лісів і рибою – річок біля підніжжя – про те, напевно, не скаже ніхто. Першопроходець не залишив по собі слідів наскельним живописом, залишками поселення або забутими прикрасами.
Довбушевська стежка до скель Чорної гори
Перші відомості про перебування тут людини відносяться до язичницького святилища дохристиянського періоду, де поклонялися і просили милості у гір, як втілення всесильних божеств на землі – культ величезних каменів був у пошані у представників кельтських племен, що населяли цю частину Карпат в I тисячолітті до н.е. А відокремлені природні печери на шляху від Дори до Микуличин якнайкраще підходили на роль святилищ.
Пізніше, за часів татаро-монгольської навали 1241-ого на землі Київської Русі, в лісових важкодоступних гірських хащах шукали укриття монахи Києво-Печерської лаври, що рятувалися від смерті. Так на ряду з Манявою печери Довбуша зберегли християнство на українській землі в нелегкі часи першої спроби тотального знищення нації східній ордою.
Опір українських гуцулів польському пануванню, що тривав не одне століття, в першій половині XVIII століття увійшов в аннали історії низкою гучних імен опришків: Пискливий, Пинтя, Баюрак, Бойчук, Орфенюк, але є серед них одне, яке знає кожен – Олекса Довбуш (1700 – 1745 ) – ватажок українського партизанського руху опору.
Верхня оглядовий майданчик стежки
Загони опришків базувалися в цих місцях і використовували цю стежку для зв’язку з селищами долини на протязі чотирьох століть, поки ненависна Річ Посполита не припинила своє фактичне існування в 1772 році. Скельні печери карпатської гряди знову спорожніли в очікуванні свого нового зоряного часу. Ні, звичайно ж час-від часу під їх дахом шукали притулку чабани на вигоні або просто втомлені подорожні, але постійних мешканців і відвідувачів не було.
Нова ера в людському вимірі почалася для скельних відкладень в 1960-х, коли рекреаційний відпочинок увійшов в моду. Карпатські ж гори стали улюбленим місцем проведення відпусток скелелазів і любителів складних піших маршрутів. А зі створенням в 1980-му на їх базі Національного природного парку потік туристів по стежці Довбуша зріс в рази.
Стежка Довбуша
Зараз гірська стежка з мальовничими пейзажами над Яремче, як частина величезного заповідника, є прекрасним місцем проведення дозвілля для тисяч любителів природи з усіх куточків не тільки України, але і всієї земної кулі, зачаровуючи стрункими силуетами смерек, на верхівках яких покоїться небо, і застиглими під рукою чарівниці-природи кам’яними велетнями того, що колись було океанським дном.
Архітектура
Чотирикілометровий пішохідний маршрут, що бере свій початок в урочищі Дрибка, замикає південну частину Карпатського українського національного природного парку і піднімається по схилу Чорногірського хребта з 570м н.р.м. на висоту 800м н.р.м. Замикаючи кільце він повертається до свого початку, прямуючі по дорозі через вісім контрольних пунктів розташованих на більш чарівних оглядових майданчиках.
Дивовижний скельний пейзаж ямнянських пісковиків з печерами в обрамленні вікових смерек територіально відноситься до Ямненського природоохоронного науково-дослідного відділенню парку, що займає площу в 50,495га.
Відправна точка стежки Довбуша
Зелена картина стежки Довбуша змінюється з кожним кроком – буковий ліс біля підніжжя плавно перетікає в ялівець-буковий, потім ялівець поступається місцем одиничним смерека. Чим вишче, тем тим менше трапляється бук, а вершину гори вінчають сосни гірські і вільха зелена.
Світ фауни так само відрізняє багатство видів: ведмеді бурі і олені карпатські, глухар карпатський і сова довгохвоста карпатська, білка карпатська і снігова полівка, дрізд гірський і трипалий дятел, рись і вовк, глухар карпатський і плиска біла, якщо пощастить, скрасять своєю появою дозвілля пішоходів.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Івано-Франківська обл., м. Яремче (південна частина вул. Свободи).
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів) до південної околиці Яремче (на кордоні з Ямною), уздовж якої розташований старт стежки Довбуша.
Громадським транспортом до Яремче, а потім через міст повз єтно-ринок 10 хвилин ходу до початку шляху скелях Довбуша.