Маріїнська гімназія в Маріуполі

Історія

Маріупольська Маріїнська гімназія Маріїнська гімназія в Маріуполі

Воно було одним з двох найвеличніших дітищ видатного маріупольського просвітителя Феоктиста Авраамовича Хартахая (1836 – 1880), який 24 грудня 1874 року уклав із міською управою договір про відкриття поряд із Олександрівською чоловічою жіночої прогімназії для здобуття освіти прекрасною половиною місцевого суспільства. Фінансування учбового закладу передбачалося частково із місцевого бюджету (одноразова допомога – 3300 карбованців і стільки ж щорічно від міста) та платня з учениць в розмірі 50 карбованців.

Причому зв’язаний законодавчою забороною Московської імперії чоловікам відкривати жіночі учбові заклади, Феоктист Хартахай був змушений залучити до справи вчительку столичної Петровської гімназії Олександру Олександрівну Генглез, яка і прийняла на себе офіційні клопоти з відкриття гімназії для дівчат в Маріуполі. Саме стараннями цих двох людей відкриття училища із загальним числом сорок вісім учениць підготовчого та першого класів в учбовому 1875 / 1876 році стало можливим.

Портал центрального входу Маріїнської гімназії Портал центрального входу гімназії

З 1876 року маріупольська жіноча гімназія розташовувалася в орендованому будинку купця Палеолога на Катерининській з щорічною платнею в півтори тисячі карбованців, але за три роки приміщень для гімназії, що кожного року додавала по класу тут вже не вистачало.

Тому в 1879-ому було прийняте рішення про найом більш просторого кутового особняка А.И. Чабаненко на Олександрівській площі, як одному з найпривабливіших та безпечніших в санітарному сенсі місць міста в гирлі Кальміусу, хоча це було було ледь не єдиною перевагою нового притулку жіночого світоча знань, якщо не брати до уваги близьке розташування чоловічої гімназії, матеріалами якої за відсутності власного кабінету з фізичними посібниками користувалися викладачі Маріїнки (назва з 1880-ого).

Тому перед маріупольською владою наприкінці 1880-х стояло нагальне питання про спорудження нової будівлі для жіночого учбового закладу з перспективою відкриття восьмого класу, а також всіх належних кабінетів та розміщення бібліотеки, яка на той час вже налічувала більше півтори тисячі примірників. Місце придивилися поруч – всього в одному кварталі від Олександрівської площі там, де стояли амбари купця Момбелли.

Західний фасад Маріїнської гімназії в Маріуполі Західний фасад маріупольської Маріїнської гімназії

Будівництво розпочалося одразу після владнання всіх формальностей на початку 1890-х, а новий учбовий 1894-ий дівчатка зустрічали вже в новій, розкішній будівлі на Грецькій, в стінах якої гімназія працювала до початку 1920-х, коли нова влада “від народу” під червоними прапорами не зупинила навчально-виховний процес, оголосивши все набуття попередників поза законом.

Невдовзі (1921 рік) будівлю пристосували під Єдину трудову взірцева школу №1 для дівчат та хлопців з викладанням українською мовою, що існувала до початку бойових дій на українській землі розв’язаної Радянським Союзом та фашистською Німеччиною Другої світової війни.

На короткий термін колишня Маріїнська гімназія Маріуполю стає евакуаційним шпиталем для радянських поранених №1051, стіни якого після німецької окупації 8 жовтня 1941 року стали притулком вже для їхніх ворогів.

Ризаліт південного крила Маріїнської гімназії в Маріуполі Ризаліт південного крила гімназії

На початку вересня 1943-ого будівля школи №1 стала однією із жертв відступаючих частин Третього рейху разом з усім міським центром – майже всі будівлі головних вулиць були підпалені німецькими солдатами з ранцевих вогнеметів, що лишило від них побільшій частині лише остови стін.

Оновлена у зв’язку із першочерговою значністю в найкоротші терміни будівля Маріїнської гімназії, як школа №1, свій перший повоєнний випуск відправила у велике життя в 1951-ому. І зараз вже в якості маріупольського учбово-виховного комплексу Колегіум-школа №1 (статус з 2005-ого) продовжує сіяти зерна розумного, доброго, вічного серед підростаючого покоління сучасників.

Архітектура

Двоповерхова цегляна з подальшим тинькуванням на високому, зумовленому особливостями рельєфу цоколі в східній частині будівля колегіуму представляє собою п-подібний симетричний периметр із двома боковими (внутрішньій двір) та центральним із заходу ризалітами в стилі неокласики під чотирисхилим дахом.

Внутрішній двір колегіуму-школи №1 в Маріуполі Внутрішній двір колегіуму-школи №1

Основними складовими її декору слугують: французький руст цоколю, кутові пілястри доричного ордеру, коробові віконні отвори, неширокий фриз, профільовані карнизи, лобовий з яких великого виносу. Центральний дворовий вхід акцентований пілястрами доричного ордеру з бароковими закрутками в базі та напівкруглим із тумбами та бароковими спливами декоративним фронтоном, в центрі якого розташоване кругле слухове віконце.

Музей

Розташований в цих стінах музей бере свій початок в 1975-ому, коли за ініціативою шкільної вчительки історії Галини Штанько була започаткована його експозиція. Зараз в ній налічується більше ніж тисяча експонатів, включно установчі документи маріупольської Маріїнської гімназії, оригінали паспортів її вчителів, ученівського квітка зразка початку ХХ століття, похвальні листи та грамоти вихованець, фотографії, записані зі слів свідків біографії та історичні факти учбового закладу.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Грецька, 44.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста. Далі проспектом Миру через Театральний сквер до перетину із Грецькою, поруч з яким знаходиться колегіум-школа №1.

Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (зупинка “Драмтеатр”). Далі з гори в напрямку ДТСААФу до першого перехрестя ліворуч, поруч з яким розташована будівля колишньої Маріїнської гімназії.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Маріїнська гімназія в Маріуполі на мапі

Обговорити статтю в спільноті