Історія
Перші документальні згадки про Шереметку зовсім поруч із стародавнім містом Вінниця датуються ще XV століттям, хоча інформації про неї на стільки мало, що дуже складно відстежити її долю. Напевно разом із всією навколишньою землею Брацлавщини вона пережила руїну Литовського Князівства, чисельні татарські навали, двадцятисемирічну турецьку окупацію та розпад Річи Посполитої кінця XVIII століття.
Садиба Вишня знов з’являється на сторінках історії вже в якості власності доктора медицини А.А. Гриколевського в 1816 році. Хоча в середині XIX у родині цього великого землевласника починаються боргові проблеми, що в наприкінці 1850-х призвело до розпродажу частини їхнього майна з торгів.
В 1859-ому маєток Вишня села Шереметка на березі однойменного озера придбав видатний хірург в чині таємного радника Микола Іванович Пирогов (1810 – 1881), хоча перші три роки він фактично тут не жив, виконуючи свої безпосередні обов’язки в якості опікуна Київського навчального округа (з 1859 року), а тому весь час зайнятий по ділам служби в українській столиці він лише зрідка мав можливість відвідувати його.
Після виходу у відставку в 1861-ому лікар із світовим ім’ям оселився у своїй садибі, хоча звільненням з офіційної служби це можна рахувати лише відносно – він продовжує свою практику (дві сотні складних операцій в тому числі іноземців без заражень за рік), випробовує нові методи дезінфекції, веде активне листування з іншими корифеями від освіти та медицини, приймає візитерів з усіх куточків світу.
А вже наступного року московська влада відправляє його до німецького Гейдельбергу в якості наглядача-опікуна закордонної освіти підданих двоголового орла. Але і там невгамовна енергія Пирогова заважає йому сидіти на місці – замість спокійного дозвілля в очікування студентських звітів він сам їде до них у Італію, Францію, Швейцарію, тим часом вивчаючи досвід закордонних освітян.
Безоплатне успішне лікування в Спеції пораненого національного героя Італії, Джузеппе Гарібальді (1807 – 1882) після відмови від хворого європейських лікарів в 1862-ому царська влада Миколі Олександровичу не пробачила, і в терміновому порядку відізвала з-за кордону сповіщенням від міністра освіти після невдалого пострілу студента Каракозова в імператора Олександра II (1818 – 1881) в 1866-ому, коли громадська думка була відкинута.
З поверненням на малу батьківщину світило вітчизняної хірургії в тому ж 1866 році починає облагородження своєї садиби Вишня з розбудови свого одноповерхового цегляного будиночку та спорудження додаткової інфраструктури у вигляді аптеки та невеличкої лікарні серед розкоші шістнадцятигектарного саду-парку. При цьому він відновлює свою лікарську практику та активну громадську діяльність.
Франко-пруська війна знов змусила Пирогова розлучитися із своїм улюбленим маєточком на березі Вишенського озера під Вінницею та на запрошення товариства піклування про хворих і поранених воїнів (пізніше Товариство Червоного Хреста) відправитися до театру бойових дій задля аналізу організації військово-санітарної справи, а також висунення пропозицій та зауважень щодо їхнього поліпшення. П’ять тижнів, сімдесят лазаретів і новий науковий труд «Звіт про відвідання військово-санітарних установ у Німеччині, Лотарінгії і Ельзасі в 1870 році».
Повернення в Україну до своєї хірургічної практики та своїх пацієнтів, яких дедалі ставало все більше так що розміщувати їх доводилося по навколишніх хатах (при цьому великий хірург використовував лише допомогу одного фельдшера), забезпечило йому відносно спокійне життя з роботою у науковій сфері.
Але в шістдесят сім російсько-турецька знов покликала до себе Миколу Пирогова – Московія знов боролася за вплив на Балканах, кидаючи в ненажерливу пащу війни чисельні життя своїх підданих. І хоча він їхав туди лише для нагляду за лазаретами, фактично ж виступав в якості консультанта з усіх питань медичного забезпечення армії. У підсумку світ побачив новий фундаментальний труд його авторства «Військово-лікарська справа і приватна допомога на театрі дій в Болгарії і в тилу діючої армії в 1877 – 1878 роках».
23 листопада 1881 року Микола Іванович пішов у вічність в наслідок невчасно розпізнаного раку гортані, лишивши по собі людську славу у віках, безцінний науковий досвід в своїх наукових працях, який в медицині використовується і донині, та «Щоденник старого лікаря». А на четвертий день після смерті його тіло було забальзамовано лікарем Д.І. Виводцевим за допомогою спеціального, ним самим винайденого розчину.
За заповітом бути похованим на території Вишні сім’я звернулася до московської влади, але дозвіл мав бути отриманий лише із згодою на перепоховання в разі зміни власника маєтку. Дружина Олександра Антонівна в дівоцтві фон Бистром (1824 – 1802) придбала ділянку на місцевому кладовищі, де швидко спорудили тимчасову капличку з перенесенням 24 січня 1882 року тіла Пирогова з місцевої церкви (три роки потому її замінили на нинішню).
Маєток Вишня офіційно знаходився у власності нащадків Миколи Пирогова до збройного захоплення влади на Вінниччині червоним люмпеном в 1920-му, хоча останні з них, його внучки Л.М. Мазіровій і А.Н. Гершельман, з сім’ями назавжди покинули батьківщину ще з початком Першої світової війни. Тому вже в 1914-ом будинок лікаря та фамільна усипальня стояли занедбані і пограбовані (в тому числі з труни, розбивши скло, викрали шпагу-подарунок Франца-Йосифа та металевий хрест з грудей).
Радянська влада лікарський будинок у Вишні в 1920 році реквізувала, оголосивши всю приватну власність надбанням народу, а поки розмістила в його стінах американську комуну ім. Джона Ріда, яку на посту змінила сільськогосподарська дослідницька станція.
Після відновлювального ремонту 1936-ого будівлю передали Вінницькій інфекційній лікарні. І при цьому наукове суспільство все гостріше ставило питання збереження матеріальних свідків життя видатного лікаря для нащадків шляхом створення музею Пирогова, план якого, однак, був втілений в життя лише через десятиліття, із закінченням Другої світової війни. Урочисте відкриття відбулося 9 вересня 1947 року.
Зараз комплекс музею – одна з визначних пам’яток не тільки Вінницької області, а і всієї України, яку з кожним роком відвідує все більше небайдужих до людини, яка зробила величезний внесок в розвиток медицини не тільки своєї країни, а й світу, людини – творця, людини з великим серцем Миколи Пирогова.
Архітектура
Маєток-музей Пирогова у Вінниці (колишне село Пирогово, що постало на місці об’єднання сіл Шеремета та садиби Вишня) займає площу в шістнадцять гектар, потопаючих у зеленому різномаїтті розкішного парку-саду, осередком якого є центральна алея, що прорізає його з півночі на південь від брами центрального входу, із збереженим будинком колишнього власника та аптекою.
Будинок Пирогова представляє собою одноповерхову цегляну тиньковану прямокутну будівлю на цоколі з ризалітом головного фасаду. Основний обсяг відрізняють широкі прості лиштви вікон цоколю та брівки – першого поверху, а також різблений декор фронтону великого виносу. Головною ж окрасою будівлі слугує парадний вхід з напівкруглою критою терасою на дерев’яних різних стовбах з витонченими балясинами балюстради між ними, до якої ведуть сходи з прикрашеним вазонами парапетом, а фронтон над ним вінчає строєне вікно коробових арок. Центр протилежного паркового фасаду вілтіняє двоколонний портик зі стилізованою канелюрою та складнопрофільним лобовим карнизом, що відкреслює фронтон складного контуру.
Відновлена споруда Пироговської аптеки представляє собою одноповерхову невеличку споруду цегляну, потиньковану, яку відрізняють дерев’яний ганок центрального входу на різьблених стовбах під двосхилими дахом, спрощений сандрик коробових арок та профільований лобовий карниз.
Складна в профілі господарська споруда, що знаходиться навпроти аптеки – вторить останній за своїм оформленням, має цокольний ярус і пофарбована по цегляній кладці. Декором їй слугують дерев’яні різблені елементи як-то: балюстрада ганку, опорні стовби у формі пісочного годиннику з потрійним перехопленням, кронштейни та фільонки фронтонів.
Музей
В центральному корпусі вінницького музею Пирогова, починаючи зі скульптури в вестибюлі, десять залів послідовно розповідають про життя цієї неординарної особистості від дитинства крізь все довге і коротке життя до трагічної кончини в цих стінах. В експозиції присутні оригінальні речі великого хірурга, сторінки його рукописів, документи, предмети побуту.
В аптеці з восковими фігурами відтворено аутентичний інтер’єр цього закладу тих часів, а також імітація приймальні лікаря в момент проведення хірургічної операції.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, 155.
Офіційний сайт: http://www.pirogov.com.ua
Посилання
- Історичні факти. Сімейне щастя одного генія
- Історичні факти. Безмежна віра в талант
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або трасою Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті: Немирівське шосе – вул. Юності – вул. Пирогова, що проходить вздовж центральної брами музею-садиби.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім міським, що прямують повз маєток Пирогова Вишня (автобуси, маршрутні таксі).