Замок в Летичіві

Історія

Летичівський замок Замок у Летичіві

Початок летичівської історії губиться десь на великих просторах Болохівської землі Галицько-Волинського князівства. І хоча датою появи поселення на документальних сторінках історії є 1265-й (згадка в якості жертви татаро-монгольського нашестя), офіційно його вік вважається на п’ятдесят п’ять років старшим. Хоча було воно в той час якось захищене за відсутності опису достеменно невідомо.

Після переходу в Поділля в литовське підданство в наслідок карколомної перемоги об’єднаного русько-литовського війська на Синіх Водах 1362 року, селище милістю князя Ольгерда Гедиміновича (1296 – 1377) стало власністю роду Коріатовичив. Саме їм належить честь вважатися першозасновниками місцевої твердині (тоді ще дерев’яної імовірно на земляних валах), згадка про яку вперше з’являється об 1411 році, що за вісімнадцять років забезпечило йому міський статус.

Пам'ятний знак українським повстанцям на північній мурі Летичіва Пам'ятний знак українським повстанцям на мурі

Після захоплення Західного Поділля Польським королівством в 1434 році, Летичів було приєднано до маєтностей корони у статусі повітового Подільського воєводства з наданням в 1466-ому Магдебурзького права. І це при недуже вдалому фортифікаційному розташуванні (на Чорному шляху), яке раз за разом ставило його на межу існування бо кримські татари з османами кожного походу цими місцями спалювали місто вщент. Тому корона щедрою рукою надавала йому різні привілеї (позбавлення від сплати податків, ярмарки, субвенції) для відбудови.

Постаючи кожного разу з попелу, замок в Летичіві 1579-ого нарешті дочекався своєї перебудови в камені з водяним ровом по периметру (наповнювався з річки Вовк), яку за наказом польського короля Стефана Баторія (1533 – 1586) ініціював місцевий староста Ян Потоцький гербу Пилява (1551 – 1611) за власний кошт і яка була закінчена двома десятиліттями пізніше.

Друга половина XVII століття стає для повітового міста справжнім випробуванням: військова фортуна визвольної війни українського народу під приводом Богдана Хмельницького кілька разів передає його як трофей протиборним бокам, а в 1672-ому фортеця разом із всім Поділлям була на двадцять сім років окупована Османською імперією.

Північно-східна вежа Летичівської фортеці Північно-східна вежай фортеці в Летичіві

Майже все XVIII століття для Летичівської фортеці пройшло під знаком антипольських повстань, перше з яких, повстання Палія, сталося вже за три роки після повернення Поділля під владу Річи Посполитої, хоча станом на 1765 рік його фортифікаційні споруди з водяними ровами та палісадом в документах зазначені у гарному стані, а навколишнє місто – процвітаючим.

З анексією частини українських земель Російською імперією в 1793-ому, військова роль фортеці була нівельована, а тому її утриманню приділяли не багато уваги. У зв’язку із періодичним виникненням українських антимосковських повстань, під слушним приводом оборонні споруди за наказом влади поступово були розібрані, так що від Летичівського замку станом на 1865 рік лишилася лише вежа із двома невеличкими відрізками стіни.

В такому стані залишки фортеці, пройшовши крізь угорсько-німецько-радянську окупацію та дві світові війни ХХ століття, зустрічають гостей вільного українського Летичіва, вже в якості пам’ятна загальнодержавного значення, і зараз зачаровуючи своєю дикою красою первозданного кам’яного оборонного зодчества.

Архітектура

Вежа фортеці в Летичіві Фортечна вежа в Летичіві

Залишки замку в Летичіві побудови кінця XVI століття наразі зараз являють собою цілком збережену північно-східну вежу з двома примикаючими до неї ділянками стіни, що замикають північно-східний кут комплексу Успенського костелу в центрі селища в одному кварталі від мосту через річку Вовк.

Кругла в плані вежа складена з каменю-вапняка двоярусна із уклоном донизу на глибоких льохах. Раніше частково тинькована, зараз вона постає в первинному вигляді без більш пізніх нашарувань. Перекриття на двох нижніх ярусах – склепінчасте. Вінчає споруду кам’яна корона зубців та відновлене на колишніх гніздах в кладці шатрове завершення. Для виконання фортифікаційних функцій в товщі стін пробити рідкі глибокі ключоподібні бійниці, розвернуті в напільний бік. Вхід до споруди на другому поверсі по прибудованих дерев’яних сходах з півдня.

Стіни (східна та частково південна не на всю висоту) представляють собою рівну поверхню з того ж вапняку із брамою. Частково зберігся верхній навісний критий оборонний ярус на дерев’яних кронштейнах з бійницями. Верхній зріз стіни прикриває двосхилий ярус черепиці

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Хмельницька обл., смт Летичів, вул. Юрія Савицького.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е50 (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Умань – Кропивницький – Дніпро – Донецьк – Дебальцеве) , яка проходить повз Летичівський замок.

Міжміським транспортом до автостанції Летичіва з Вінниці / Хмельницького, яка знаходиться в кварталі від фортеці.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Замок в Летичіві на мапі

Обговорити статтю в спільноті