Історія
Чи існувала в якомусь вигляді на теренах Меджибожу християнська святиня за Болохських князів — достеменно не відомо, хоча можна припустити, що фортеця, з якою рахувалися Золота Орда та Галицьке князівство навряд чи могла обходитися без власної святині. Теж саме твердження актуальне і для періоду правління Корятовичів, які увійшли в українську історію, як одні із завзятих поборників православ’я.
Археологічне та непрямі документальні свідчення існування святині на місці нинішньої замкової церкви відноситься вже до XIV століття. На той час вона була дерев’яна на кам’яному фундаменті та виконана в притаманному західноукраїнському храмовому зодчеству Пізнього Середньовіччя романському стилі. З плином часу будівля ставала все більше непридатною для виконання релігійного служіння в наслідок руйнування дерев’яних несучіх конструкцій.
Змінити критичне становище каплиці Меджебізького замку наприкінці XVI взяв на себе труд тодішній власник міста, каштелян Кам’янецький, Рафаїл Сенявський ( – 1592), розпочавши перебудову споруди в камені з дотриманням канонів готичної архітектури. Роботи були закінчені в 1586-ому, який вважається офіційною датою народження святині.
В часи османського панування на Поділлі в наслідок підписання Річчу Посполитою Бучяцького мирного договору від 18 жовтня 1672 року фортечний костел був переобладнаний на мечеть, в якості якої він діяв з усіма належними релігійними атрибутами протягом всіх двадцяти семи років турецької окупації.
Нові господарі з Чарторийських в дусі XVIII століття перебудували замковий меджебізький (або княжий) костел святого Станіслава в домінівному тоді стилі бароко, який ярко відкреслив фронтон із сигнатуркою над центральним входом та отвором для дзвонів в центральному тимпані.
Храму ще три десятиліття після московської окупації 1793-ого вдавалося чинити опір і залишатися під хрестом папи римського, допоки під натиском державної релігії, яку східняки весь час використовують для досягнення своїх політичних цілей, її не перехрестили за православним обрядом в 1831 році. Тоді ж будівля була перебудована в псевдоготичному стилі.
Довгий час замкова церква служила городянам прихистком віри, а з розквартируванням в межах Меджибізької фортеці дванадцятого Охтирського гусарського полку в 1896 році її пристосували під полкову, в якості якої святиня виступала на сторінках історії до початку Першої світової війни 1914-ого.
Далі на неї чекали розвал Російської імперії, більшовицька окупація в 1919 році, закриття зі зникненням усіх унікальних архівів та забуття на довгі сімдесят радянських років з виконанням банальних складських обов’язків, до яких іноді додавалися прихист для майстрів, що за відсутності протягом чотирьох десятиліть реставрації майже зничтожило будівлю.
Тільки коли замок в Меджибожі набув офіційного статусу пам’ятки архітектури про будівлю каплиці згадали, провівши її часткову реставрацію в 1970 — 1972 роках, яка так і не була доведена до кінця. І знов на три десятиліття святиня залишилась порожніти.
Лише з поверненням храмової будівлі розпорядженням голови Хмельницької облдержадміністрації від 18 липня 2005 року православній церкви сюди повернулося життя, та почалися відновлювані роботи. А 22 травня два роки потому відбулося її освячення на честь святого Миколая. З тієї пори замкова церква стала своєрідним оберегом всього історико-архітектурного комплексу, де живе душа Меджибіжу.
Архітектура
Невеличка базиліка зального типу з п’ятигранною апсидою на сході є окрасою замкового подвір’я — розташована в центрі вільного простору (інші будівлі прибудовані до оборонної стіни) вона акцентує увагу аскетичною вишуканістю форм та цікавим рішенням реставраторів, які лишили відкритими ділянки вапняково-цегляної кладки серед тинькованої гладі стін. Вона – яскравий приклад оборонного зодчества Пізнього Середньовіччя з товстими стінами, високо піднятими над рівнем землі нечисельними вікнами та майже відсутнім зовнішнім декором.
З прикрас фасадів впадають в око високі кілеподібні віконні отвори зі шропсами, більш широкі входи тієї ж форми, західний бароковий ступінчастий фронтон з отвором для дзвонів в центрі тимпану, сигнатурка високого двосхилого із плавним заломам даху зараз увінчана хрестом, а раніше прикрашена шпилем.
Всередині будівля перекрита напівциркульним зводом. В північній її частині розташований аркосолій, а із заходу – нава відокремлена від нартексу балконом на стопах, який раніше імовірно використовував хор.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., смт Меджибіж, вул. Замкова, 1а.
Як дістатися
Автотранспортом по шляху Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький — Вінниця — Кіровоград – Дніпропетровськ — Донецьк), а далі, в Требухівцях, повернути на Т2319 (Требухівці — Меджебіж — Стара Сенява), яка проходить повз фортецю з каплицею в середині.
Приміським або міжміським транспортом з Хмельницького або Вінниці до Меджибожу, який зупиняється в одному кварталі від замку з церквою святого Миколая на территорії.