Історія

В той час, коли Заболотів (вперше документальне згадування в 1453 році) був одним з перевалкових пунктів великого торгівельного шляху з Північної Буковини до Галичини, що вабив підприємливих католиків з усієї східної Європи, найти реалізацію своїм духовним потребам вони могли знайти лише в сусідніх Снятині (парафія з XV століття) або Коломиї (парафія заснована 1353 року).

Звичайно ж для католичан селища з жвавою торгівлею та розвиненим ремісництвом, яких з кожним роком ставало все більшим при все більш пришвидшуваному темпі життя, ставало все незручніше використовувати дорогоцінний час на довгий шлях до храму, навіть, коли в сусідній Гвіздці, що за чотирнадцять кілометрів, в 1475-ому з’явився новий костел. Хоча ще більше століття рівень критичного незадоволення відсутністю місця для богослужінь в селі не було досягнуто.

Лише в 1605 році знайшовся той, хто взяв на себе відповідальність за вирішення питання створення католицької парафії в Заболотіві, який на той час перетворився на великий центр з торгівлі великою рогатою худобою Прикарпаття. Ним став дідич селища, хорунжий равський, Станістав Волуцький (1557 – 1619) з Богуша. Йому на цьому нелегкому та високовитратному шляху всіляко сприяв рідний брат, який на той час обіймав посаду латинського Кам’янецького та Луцького єпископа, Павел Волуцький (1560 – 1622).

Для парафії на коштом Станіслава Яновича був збудований дерев’яний костел, про який майже не збереглося відомостей з його не довгого перебування на цій грішній землі — вже за тринадцять (іншими відомостями – шістнадцять) років його було спалено під час чергової татарсько-турецької навали на західноукраїнські землі.

Оновлення католицька святиня прийняла з рук чергового власника з Бакутських, за заповітом якого в 1669 році частина його майна відійшла парафії, і на ці кошти було відбудовано храм. Той костел теж був вибудований з дерева, як і попередник, хоча його історія вимірюється не роками, а десятиліттями. В той час він належав до Устенського (Галицького) деканату, а після 1765 — підпорядковувався Коловийському деканатові.

Після приєднання частини західноукраїнських земель разом із Заболотівом до Австрійської імперії та з пожвавленням торгівельного шляху Буковина — Львів селище починає відігравати все більшу роль в тогочасному світі краю, що призводить до росту чисельності католицького населення і, як наслідок, незадоволеності існуючим храмом. Тому в 1833 році костел було перебудовано на знов-таки дерев’яний.

Ситуація повторилася на початку ХХ століття, коли заможна Австро-Угорська імперія в двох кроках від своєї загибелі для підтвердження статусу зайнялася перебудовою католицьких святинь підпорядкованої Буковини в камені — місцевий храм було закладено в 1902-ому. А після єврейських погромів наступного року очевидність домінування католицизму в селищі стала очевидною, що підхльоснуло мурувальні роботи.

Величний неоготичний костел в Заболотіві, головним натхненником будівництва якого був його порох отець Леон Новицький ( – 1915), повністю закінчений і освячений на честь Пресвятої Тріїці в 1909 році, став окрасою селища, на той час більше схожого на містечко.

До парафії після Першої світової війни 1914 — 1918 років протягом наступних десятиліть було приєднано цілу низку навколишніх сіл (загалом до шістнадцяти), що збільшило її чисельність майже втри з половиною рази. При храмі існувало декілька груп-клубів за інтересами (чоловіча, жіноча, дівчат, Живий Розарій та францисканський орден світських).

В міжвоєнні польські десятиліття ХХ століття комплекс Тріїцького костелу доповнився трьома святинями: мурованою цвинтарною каплицею побудованою Ангелом Яксой-Добеком, дерев’яними в селищах Тріїця та Рудники (в двох останніх в неділю відправлялися служби) та світлицею для дошкільнят сестер-служебниць Пресвятої Діви Марії.

З радянською окупацією римо-католицька парафія Заболотіва в рамках атеїстичної боротьби було зачинено, каплиці в прилеглих селах — знищені, світлицю розпущено, а саму будівлю храму віддано під продовольчий склад, в якості якого існувала до відновлення української незалежності в 1991 році, коли святиню було повернено місцевій громаді.

З 1996 року при костелі працюють сестри-феліціянки, дім яких три роки потому освятив Львівський архієпископ Мар’ян Яворський в колишньому парафіяльному будинку, який повернувся під покрів Хреста зі згоди місцевої української влади.. Зараз католицька святиня знаходиться під опікою Івано-Франківського деканату та продовжує свій шлях через буремні води буття.

Архітектура

Тринавова (бічні значно менші за розміром) базиліка в стилі неоготики з домінантою вежі центрального входу над нартексом та гранованою апсидою, в якості логічного закінчення центральної нави з півдня, розташована в затишній глибинці кварталу вздовж траси Стрий — Франківськ — Чернівці.

Неоготіка, яка звучить в кожному архітектурному елементі від двосходинкових контрфорсів до стрілчастих арок віконних прорізів та ніш, від витонченої сигнатурки над центральною частиною нави до святих образів в нішах, від глухих аркад корінфського ордеру центрального фасаду до величної “троянди” з вітражем, від восьмигранного під шатровим дахом із заламом завершення вежи до порталу центрального входу в простих лиштвах з перехопленням та хрестом на чолі тимпану, від фіалів до аркбутанів.

Всередині святиня прикрашена поліфарбними напівколонами коринфського ордеру, що переходять в распалубки хрестових зводів, витонченим рослинним орнаментом фризу, ліпним малюнком завершення стрілчастих арок апсиди.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., смт Заболотів, пров. Млинський, 3.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н10 (Стрий — Івано-Франківськ — Чернівці), що проходить крізь Заболотів. В центральній частині селища в глибині кварталу розташований Тріїцький костел.

Міжміським транспортом транспортом до зупинки Заболотіва, а далі — по вул. Відродження до пров. Млинського, на якому в одному кварталі від траси знаходиться місцевий римо-католицький храм.