Історія
Палацовий комплекс Красінських
Воно було народжене так давно, що дата загубилась десь наприкінці XIV століття, але вже в 1403 році виступило в якості одного з найбільших поселень Поділля в збережених реєстрах об’єктів господарювання (72 дима в трьох частинах з оплатою податків від імені Гната), що опосередковано свідчить про наявність тут якихось фортифікаційних споруд, яки б захищали маєтності від зазіхань східняків. А станом на 1460-ий воно було вже настільки заможнім, що король вніс Дунаївці до оподаткованих десятиною, на 1530 рік – тут були в наявності два млини та чотири плуги.
Перша ж згадка про офіційного власника цієї землі (містечко Дунаївці, однойменне селище та Вороб’ївка) з’являється на сторінках історії в XVI столітті — ним значиться сім’я Гербуртів. Після смерті першого чоловіка Еліжбети Гербуртівни, яка була власницею з 1577-ого, урядника Польського королівства, каштеляна Галицького Станіслава Лянцкоронського ( – 1592), король для підтримки вкотре вже розорених татарами маєтностей наділяє поселення статусом міста під назвою Дунайгород, а згодом – і Магдебурзьким правом за умови надання захисту місцевим жителям в разі небезпеки.
Палац Красінський в Дунаївцях
П’ять років потому Ельжбета вдруге виходить заміж. Її обранець, королівський ротмістр, Михайло Станіславський ( – 1604), в якості посагу (загальна сума п’ятдесят тисяч злотих) отримує і це подільське місто, яке згодом успадкує Михайло Єжи Станіславський( – 1668). На долю господарювання останнього і випало чимало випробовувань (турецько-татарські навали, українська визвольна війна)… “за зраду батьківщини” в 1657-ому король позбавив власника його майнових прав і засудив до вигнання.
Дунайгород було даровано старості Вінницькому Андрію Потоцькому ( – 1691), хоча після всіх попередніх подій це виявилось не найкращім придбанням – станом на 1661-ий в місті налічувалося лише два десятки димів, а за п’ятнадцять років повністю зібрати врожай вдалося лише шість разів.
На початку XVIII століття місто на річці Тернава перейшло до Яна Конецпольського (1635 — 1719), а по його смерті — знов Потоцьким, представник роду яких, воєвода познанський Станіслав (1698 1760), продав Дунаївський ключ в 1751 році братам Адаму та Михайлу Красінським. Спадкував їм в 1782-ому син останнього — староста опіногродський Ян (1756 — 1790), завдяки якому маєток пережив друге відродження — за три роки отримання права на проведення ярмарок, розбудова палацевого комплексу.
Палац Красінських
Графиня Антонина Красінська (в дівоцтві Чацька) (1756 – 1833), старостина опіногродська, продовжила справу покійного чоловіка. Причому її авторитет зберіг подільські маєтності від розграбування під час смути останнього поділу Польщі, за що вона люб’язно надала свій палац в Дунаївцях на час Торговицької конференції в розпорядження маршалка Подільського Антонія Злоницького (1751 – 1830).
Після першої анексії західноукраїнських земель Московією в 1792-ому фамільному містечку Красінських дуже пощастило — воно опинилося на головному поштовому шляху Брест-Литовський — Км’янець — Петербург, що дало поштовх до його активного розвитку при завзятості господині — вона збудувала новий двоповерховий палац в класичному стилі, фундувала місцеві католицькі святині, організувала цехи та привезла німецьких колоністів. Після її смерті маєтком ще два десятиліття керував син, граф Вікентій Красінський (1782 — 1856).
В 1850 році Дунаївці було придбано шляхтичем Віктором Скибневським (1787 – 1859), а згодом перепродано разом із ключем спадкоємцем Броніславом місцевому поміщику Василю Завойко в 1891-ому. Причому на кінець ХІХ століття — це було процвітаюче містечко з жвавою торгівлею, сімнадцятьма тисячами населення, сорока суконними фабриками у власності німців та євреїв, шістсот робітників яких виробляли на 270 станках сукна та трико на пів мільйони карбованців (ринки збуту Харків, Полтава, Варшава). Також було багато дубильних та чоботяних майстерень.
Нова частина палацу Красінськи
Новий господар, що значно перебудував палац попередніх власників в модному стилі неокласики зі значним розширенням його корисних площ, в 1907-ому зробив невдалу спробу поновити для Дунаївців статус міста, але стикнувся з опором чисельної єврейської громади. П після остаточного збройного встановлення влади більшовиків в 1920 році, все приватне майно було націоналізовано на користь нових московських господарів “від народу” — палац Красінських, як найкрасивішу будівлю, прилаштували під громадські потреби.
Щасливо переживши Другу світову війну і радянську окупацію, він продовжує виконувати роль палацу культури і після відновлення української незалежності 1991 року. В 2010-х була проведена реставрація пам’ятки архітектури (без офіційного статусу) і зараз вона виступає фактичним серцем культурного життя сучасного жвавого міста подільської глибинки.
Архітектура
Вежа палацового комплексу
Асиметричний комплекс палацу Красінських, в плані нагадує літеру “н” з нерівними боковими крилами, що застигла неокласичною перлиною серед зелені колись розкішного парку із збереженою лише частково флорою. Він розташований в самому центрі міста вздовж траси, що робить його візуальним акцентом на тлі міської забудови.
Безпосередньо будівля палацу Красінських в класичному стилі – двоповерхова симетрична будівля в п’ять вікон по фасаду з двоколонними портиками доричного ордеру під масивним фронтоном з тумбами по кутах ламаних форм по осі центральний — парковий вхід, які раніше слугували опорою для витончених балконів верхнього ярусу. З інших збережених архітектурних акцентів можна відзначити лобовий профільований карниз великого виносу на модильйонах, а зниклих — кутовий руст та чотирисхилий дах.
Прибудови кінця ХІХ — початку ХХ століття виконані в стилі неокласики з гіпертрофованими акцентами у вигляді простих лиштв шестикутних отворів зі шропсами, модільонів профільованого карнизу великого виносу, мансардового даху, квадратної вежі під пірамідальним усіченим покриттям із глухою сигнатуркою та контрфорсів. Але балконна огорожа та півник на шпилі вежі тонкої роботи урівноважують загальний вигляд комплексу.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Дунаївці, вул. Красінських, 10.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці ) до Дунаївців, а потім в місті повернути на вулицю Красінських, по якій в одному кварталі знаходиться однойменний палац.
Міським транспортом до зупинки Дунаївців, а потім в центр до місцевого Палацу культури, який розташований в стінах пам’ятки архітектури.