Будинок Коцюбинського в Барі

Історія

Будинок Михайла Коцюбинського в Барі Барський будинок М. Коцюбинського

Одноповерховий великий будинок в двох кроках від міського центру під мірний плескіт хвиль річки Ров, що пізніше стане історичною реліквією українського народу, був побудований в 1863 році коштом купця єврейського походження Іссідора Штока, як приватна власність на невеличкій ділянці поруч із величним костелом святого Миколая.

Десять років потому споруда вже знаходилася у власності міської думи і була пристосована для розміщення місцевої поліцейської управи. Причому частина будівлі виступала як адміністративна, а інші приміщення використовувалися для проживання поліцейського наглядача. В 1872-ому посаду останнього обійняв Михайло Матвійович Коцюбинський ( – 1886), разом з яким до Бару з Вінниці перебралася дружина Гликерія Максимівна (в дівоцтві Абаза) та троє дітей.

Саме старший син подружжя, Михайло Михайлович (1864 – 1913), впише прізвище Коцюбинських золотими літерами в історію української літератури як автор психологічної прози. А тоді, по приїзду в Бар, восьмирічний хлопчик лише робив свої перші кроки до майбутніх вершин слави – початкова освіта під керівництвом Яківа Івановича Богачевського і вступ в 1875-ому одразу до третього класу місцевої школи, яку він з успіхом закінчив через рік.

Ганок центрального входу будинку Коцюбинського в Барі Ганок будинку Коцюбинського в Барі

За відсутності можливості отримати подальшу освіту в Барі (духовна семінарія була переведена до Кам’янця за півтора десятиліття до того) в 1776-ому сім’я переїздить до Шаргороду, де Михайло Коцюбинський вступає до Шаргородської бурси. А спорожнілий барський будинок так і лишився у місцевому віданні.

Розв’язана Москвою Перша світова війна 1914 – 1918 років поховала правлячу імперію Романових, по руїнам якої на українську землю увірвався червоний люмпен з встановленням диктатури пролетаріату, що почалася з націоналізації всієї приватної і не тільки власності. Зручну споруду з виходом на Ярмарковий майдан нова влада пристосувала під житло своїх нових громадян, попередньо поділивши на чотири окремих квартири кожна на дві кімнати.

Німецька окупація під час Другої світової війни, що тривала з 1941 по 1944 роки, нанесла історичній будівлі невиправних втрат – всюдисуща сіль, на зберігача якої його перетворили, значно пошкодила несучи конструкції, руйнуючи все навкруги.

Капітальна реконструкція 1948 року на деякий час відтермінувала проблему, в 1964-ому в цих стінах навіть був відкритий барський музей Михайла Коцюбинського, але існував тут не довго – постійна сирість давалася взнаки, почали руйнуватися дерев’яні елементи конструкції, експонатам ж і зовсім загрожувала загибель. Тому заклад перевели в інші приміщення, хоча в 1971-ому споруда вже мала офіційний статус історичної пам’ятки місцевого значення.

Колишній будинок-музей Михайла Коцюбинського в Барі Колишній будинок-музей Коцюбинського

Новий ремонт, і розміщення бібліотеки, але нетривалий ефект відновлення, який не усунув проблеми та змусив світоч знать теж звільнити приміщення, які ненадовго стали житловими. Потім в непридатних вже для безпечного життя кімнатах в 1980-х квартирувала художня майстерня, але невдовзі розділила долю своїх попередників.

Світанок повернення української незалежності будинок Коцюбинського стрів у доволі непоганому стані, в 1994-ому на ньому навіть відновили зниклу за кілька років до того пам’ятну дошку, але ради аварійній споруді місцева влада так і не дала. Через десятиліття очевидний факт безповоротності стану історичного об’єкту був офіційно зафіксований, і зараз свідок народження генія українського літератора Коцюбинського тихо крокує в небуття, чим для привласнення земельної ділянки активно намагається скористуватися православна громада московських окупантів.

Архітектура

Руїни колишнього музею М. Коцюбинського в Барі Руїни колишнього музею Коцюбинського

Навіть руїни цегляного тинькованого на глибоких підвалинах прямокутника під вальмовим дахом історичної будівлі без стовпів різьбленого ганка, в плачевному стані представляють собою яскравий взірець класичної архітектури другої половини XIX століття з виконанням декоративних елементів методом фігурної цегляної кладки.

Кутові пілястри доричного ордеру з ширинками, широке обрамлення прямокутних віконних прорізів з вінчальними сандриками на ширинках, лобовий карниз великого виносу доповнюють вишукані потрійні архівольти на імпостах центральної частини обох фасадів. Раніше центральний вхід до будівлі прикрашав ганок на чотирьох стовпах, які наразі відсутні.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Бар, вул. Святого Миколая, 15.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т0610 (Любар — Хмільник — Лука-Барська — Бар — Нова Ушиця) або Т0228 (Бар — Копайгород — Шаргород — Нові Хоменки). В місті вздовж вулиці Соборній, а потім – Святого Миколая до руїн історичного об’єкту.

Громадським транспортом до Бару. В північному кварталі від автостанції розташований будинок Коцюбинського.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті