Історія
Чи саме на цьому місті за козацьких часів була переправа та спуск через Південний Буг, наразі не відомо. Історія майбутніх сходів на вулиці Миколи Оводова почала писатися на пожовклих листах літописів після московської окупації кінця XVIII століття, коли всі захоплені українські землі щедрою рукою царської влади були роздані своїм прибічникам та аристократії з росіян.
Хоча документальні згадки про вузьку смугу вздовж берега та спуск з пагорба вперше з’являються з неприємному контексті судового позиву міської адміністрації до грецького купця Олександра Клеантовича Кумбарі, який в 1894-ому викупив на торгах одним лотом великий маєток в 10га графині Сантуан (уродженої Катерини Петрівни Голіциної) на північній околиці тодішнього міста.
Можновладці почали судовий процес одразу після вступу Кумбарі у власницькі права. Предметом спору була вузька прибережна смуга, де пролягала пішохідна доріжка, що пізніше стала вулицею Набережною, та така ж вузька ділянка з пагорба до берега навпроти острова «Спорт». Основна проблема складалася в тому, що остання розділяла садибу Кумбарі на дві частини, проти чого господар особливо заперечував.
Трирічні судові засідання, і рішення на користь міста. На знак протесту Олександр Клеантович обніс свої ділянки високим глухим дерев’яним парканом, що значно зіпсувало мальовничий пейзаж спуску. Правда пройде час до прийняття вінницькою радою рішення про відкриття поромної переправи на Замостя та облагороджування підходу до неї шляхом подовження вулиці Театральної (нині Миколи Оводова), не останню роль в цьому зіграли відкриті тут купальні Топмана.
Нарешті в 1908-ому головному архітекторові міста Григорію Артинову (1860 – 1919) був замовлений проект облагороджування спуску до поромної переправи, а два роки по тому чотири пролітні гранітні сходи з оглядовими майданчиками та кованими ґратами-огорожами були втілені в життя. З організацією на острові в 1913-ому тренувально-досугового клубу «Спорт» актуальність їх значно підвищилася.
Звичайно радянський люмпен, що із зброєю в руках захопив українські землі в 1920-ому, десятиліттями лише користувався награбованим, так нічого і не змінивши в зовнішньому вбранні узвозу зі сходами на Кумбарах, але перейменувавши його на честь свого чергового поплічника. Після модернізації ж Сабарівської ГЕС рівень на цій ділянці Південного Буку піднявся більше ніж на два з половиною метри, поховавши під шаром води і той самий острів, і нижній проліт з оглядовим майданчиком сходів Артинова.
Поромна переправа на Кумбарах проіснувала аж до відкриття поруч Київського мосту в 1955-ому. Тому на зараз фактично гранітні сходи – лише місцева, так і не реставрована пам’ятка для прогулянок та романтичних фотографій, особливо мальовнича в безвітряний сонячний день, коли з небуття води, наче минуле, проступают сходинки затопленого проліту.
Архітектура
За втіленим в життя проектом Григорія Артинова гранітні сходи на Кумбарах мали чотири проліти з мурованими підпірними стінами дикого каменю, 118 щаблів та три оглядових майданчика за кованими ґратами (нижній слугував також місцем очікування та швартування порому). На зараз нижня платформа разом із 27 сходинками зникли під водою, інший же екстер’єр не змінився..
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (початок).
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті головною (в тому числі вул. Соборною), далі Театральна – Магістратська – Миколи Оводова, на початку якої розташовані сходи.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім по вулиці Соборній до Майдану Незалежності, від якого по вул. Миколи Оводова до її початку, яку єднають з берегом сходи на Кумбарах.