Північні келії єзуїтського монастиря Вінниці

Історія

Північний келійний корпус єзуїтського монастиря Вінниці Північний корпус келій єзуїтського монастиря

Він став останнім елементом в формуванні загального планування комплексу вінницького єзуїтського кляштору та розподільчою ланкою між двома протиборчими орденами в самому серці старої Вінниці, хоч місця всередині оборонного периметра було в обмаль. Північний корпус келій був побудований десь в останні роки існування обителі (в 1773-ому булою папи римського Клімента XIV (1705 – 1774) товариство Ісуса було ліквідовано), хоча в документах він з’являється лише двадцять років по тому при складанні плану міста.

Після переходу в управління едукаційної комісії він розділив долю комплексу – в його стінах в 1776-ому розмістилася підокружна (дев’ять років потому – окружна) школа, яка поступилася своїми класами польській школі за умови ремонту її громадою всіх приміщень необхідних для нормального функціювання закладу (з 1814).

В рамках посилення статусу російської мови на окупованих Москвою в наслідок розпаду Річи Посполитої українських землях на початку 1830-х польський світоч знань влада закрила, а його відремонтовані за рахунок католицької громади корпуси, в тому числі і Північний келійний, віддали російськомовній гімназії, на підтримання якої у місцевого товариства все одно коштів не знайшлося. За цієї причини освітній заклад був переведений до Білої Церкви.

Північний фасад келійного корпусу вінницьких єзуїтів Північний фасад келійного корпусу

Чергове намагання Москви окупувати Крим, позбавивши Туреччину сюзеренівських прав на жаданий півострів, привели в стіни єзуїтського кляштору людей під зіркою клятви Гіппократа, які опікувалися пораненими в тій страшній війні 1855 року. Шпиталь діяв протягом гарячої фази війни, а потім став одним з підрозділів військової частини, якій віддали його для розквартирування всіх підрозділів.

У 1892-ому, коли не ремонтований з часів польської школи комплекс зовсім занепав, московські вояки його полишили, а місцева адміністрація ще півтора десятиліття не могла винайти кошти на його відновлення, і лише в 1907-ому почалася реставрація за проектом головного вінницького архітектора того часу Григорія Артинова (1860 – 1919) з планами розміщення чоловічої гімназії, які втім так і не були доведені до кінця.

Під час нетривалої незалежності України початку ХХ століття в місті на Південному Бузі зусиллями художників В’ячеслава Федіровича Корнєва та Густава Вольдемаровича Брілінга була заснована художня експозиція, переважну частину якої складала приватна колекція першого. А тим часом радянська окупація привела в 1920-ому в стіни монастиря комунгосп.

Художній музей Вінниці Вінницький Художній музей

Дві долі галереї та будівлі за нинішньою адресою Соборна 21 переплелися в 1929-ому, коли її та сусідній колегіум місцева влада передала під потреби краєзнавчого музею, в фонди якого увійшла і картинної колекція. Весь період радянської окупації вони так і йшли рука об руку.

Лише після повернення незалежності України та реорганізації музею художня його частина була виділена в самостійну одиницю з передачею окремої будівлі, де в шести залах розміщена постійна єксползиція з трьох сотень творів європейських митців XVII-XIX століть, а повна колекція Художнього музею налічує більше семи тисяч рарітетів..

Архітектура

Прямокутна відособлена аскетична споруда, яка торцем виходить на головну вінницьку вулицю, є візуальним розмежувачем подвір’їв двох сусідніх католицьких монастирів, хоча фактична приналежність єзуїтам далася в ознаки – з боку домінікаського вона зовсім не прикрашена. І хоча будівля більше двох з половиною століть служить різним інститутам та організаціям, дивом внутрішнє (здебільшого коридорне) планування, майже не змінилося.

Фронтон вінницького Художнього музею Фронтон Художнього музею

Двоповерхова цегляна з подальшим тинькуванням вона – представник аскетичної архітектури, тому з оздоблення присутні лише прості лопатки, які вертикально членують простір фасадів та віконні лиштви із замковим каменем на першому поверсі та периметральні – на другому. Родзинками виділяються ризалітний портал центрального входу з арковим вікном в трикутному фронтоні та мансардний дах з трикутними ж люкарнами.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 21.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 Вінниця – Немирів – Ямпіль, а потім Немирівським шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст в центр або по трасі Е50 (М12) Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький, а потім Хмельницьким шосе. В місті до початку Соборної (біля Південного Бугу), в третьому кварталі від якої розташований монастирський Південний келійний корпус.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським, що прямує по Соборній до зупинки «Мури», в комплекс яких входить будівля Художнього музею.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті