Вінницький краєзнавчий музей

Історія

Краєзнавчий музей Вінниці Вінницький краєзнавчий музей

Зараз мало хто розгледить за цим величним надсучасним фасадом одного з архітектурних аскетів XVII століття єзуїтського кляштору. За свідченнями істориків ця частина великого комплексу на зараз є однією з найдавніших споруд Вінниці. Перша корпуси на цьому місті були імовірно келійним корпусом, який на початку XVIII-го після відновлення діяльності перетворився на притулок єзуїтського конвікту.

Через рік після ліквідації ордену єзуїтів польська влада конфіскувала все його майно в держскарбницю (в 1774-ому) з передачею вінницького комплексу едукаційній комісії для відкриття підокружної школи, яка існувала в цих стінах під різними назвами (окружна з 1775-ого, польська губернська з 1812-ого, російська з 1832-ого) до початку 1850-х, коли останню було переведено до Білої Церкви, а її відремонтовані приміщення зайняв військовий шпиталь.

У підпорядкуванні військового відомства московських окупантів (казарми та в’язниця) колишні кляшторні споруди знаходилися до 1892-ого і полишені були недбайливими господарями лише після доведення їх до жалюгідного стану. Міська рада частково знесла мури комплексу(з півдня), частково вони впали самі (з півночі), а приміщення конвікту після реконструкції в 1908 – 1910-х пристосували під класи чоловічої гімназії, а через рік (коли поруч на фундаменті старої споруди був закінчений для неї новий корпус) – жіночої.

Курдонер колишнього єзуїтського конвікту в Вінниці Курдонер колишнього єзуїтського конвікту

За недовгий часів реставрації української незалежності за ініціативи адміністративної влади в травні 1918 року був створений Вінницький краєзнавчий музей на піклуванні Подільського товариства охорони історичних пам’яток, експозиція якого складалася з приватних колекцій членів останнього та зібрання місцевого повітового земства; для її розміщення приміщення у власному будинку надав Казимір Васильковський.

Пізніше, після радянської окупації, хранитель історії Вінниччини змінить кілька помешкань, поки влітку 1929-ому йому не віддадуть приміщення конвікту, тільки-но звільнені комунгоспом. З тієї пори краєзнавчий більше не міняв своєї адреси, продовжуючи діяти навіть під час бойових дій розв’язаної Москвою та нацистською Німеччиною Другої світової війни 1939 – 1945 років, після якої в його фондах збереглося ледь половина з багатої тринадцяти тисячної колекції.

В 1960-х рішенням окупаційної комуністичної влади з парадного фасаду будівлі без урахування культурно-історичної цінності була здійснена триповерхова двооб’ємна прибудова в стилі конструктивізму для збільшення музейної площі, що геть дисгармоніювала весь простір колишнього монастирського подвір’я. Лише під час реконструкції 2005 – 2006 років, після повернення української незалежності, споруді наданий відносний візуальний спокій з осучасненням в стилі модерн.

Архітектура

Центральний фасад вінницького краєзнавчого музею Центральний фасад вінницького краєзнавчого

Цегляна складнопрофільна споруда витягнута з півночі на південь між Соборною та Монастирською, що замикає внутрішній єзуїтський двір з півдня та заходу, фактично є симбіозом архітектурних стилів різних часів – основний г-подібний периметр кінця XVII століття включає в себе південну оборонну стіну з наріжною вежею цегляний з подальшим тинькуванням на мурованому фундаменті та двоскладова триповерхова прибудова 1960-х з цегли, бетону та скла.

Стара частина на високому фундаменті виконана в традиційному класичному стилі (його мінімалістичній версії): спарені пілястри, аркові вікна, профільований лобовий карниз, що підкреслює оборонний характер. Нову відрізняють складний профіль даху, стилізовані під машикулі скляні еркери під напіпірамідальним покриттям, об’ємний геометричний малюнок стін виконаний технікою перепаду висот.

Експозиція

Фактично на зараз музейна колекція розміщена в шістнадцяти великих тематичних залах, які всебічно висвітлюють вінницьку історію з моменту географічного винекнення Поділля і до новітніх часів з демонстрацією широкого зібрання експонатів належної доби, пов’язаних з культурою, релігією, історичними подіями та видатними постатями. Окрім того окремої уваги заслуговують тематичні колекції: археологічна, витинанок Східного Поділля, писанок, срібла та подільської преси.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 19.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 Вінниця – Немирів – Ямпіль, а потім Немирівським шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст в центр або по трасі Е50 (М12) Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький, а потім Хмельницьким шосе. В місті до початку Соборної (біля Південного Бугу), в третьому кварталі від якої розташований кляшторний комплекс.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським, що прямує по Соборній до зупинки «Мури», в комплекс яких входить будівля конвікту.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті