Історія
Фактично передісторія будівлі з курдонером на розі головної міської магістралі (тоді ще Поштової, а нині Соборної) та Садової, як частини нинішньої Театральної, була закладена в ту мить, коли Вінницька міська дума прийняла рішення про відкриття в місті чоловічого реального училища в 1880-х. Другою віхою стало будівництво для нього окремої споруди на пожертву місцевого купця Ц. Ванштейна.
Причому станом на 1890 рік, коли споруда офіційно була передана навчальному закладу, в її комплекс уже входив адміністративний корпус, прибудований з боку двору. Про успіх училища на ниві освіти Поділля свідчить той факт, що вже через два десятиліття приміщень для його нормального функціювання забракло, тому міська дума на початку ХХ століття виділила землю поруч на Содовій для розширення комплексу.
Побудована в глибині забудову з великим відступом від червоної лінії об’ємна двоповерхова споруда, в стінах якої в 1906-ому почали свою роботу канцелярія та архів Вінницького реального училища, невдовзі стала домівкою і для тих самих відділів розташованої в сусідньому кварталі Жіночої гімназії.
Однак існувати під крилом освіти будівлі довелося всього десятиліття – після радянської окупації 1920 року її передали молодіжному відгалуженню нових господарів «країни рад» – тут розмістився обласний комітет комсомолу комуністичної партії, не дивлячись на продовження освітньої кар’єри реального училища в якості торгівельно-економічного інституту.
Колишньому архіву пощастило вистояти у полум’ї розв’язаної Москвою та нацистською Нимеччиною Другій світовій війні, що прокотилося Поділлям 1941 – 1944 роками, а місце розташування в контексті активізації московської пропагандистської машини для молоді зробило його над актуальним у повоєнні часи.
Саме тому в 1960-ті розпочалася його перебудова на триповерховий обсяг з модернізацією внутрішнього простору задля розширення корисної площі. Адже після її закінчення комсомольцям довелося вже ділити свою будівлю з редакцією газети «Комсомольське плем’я», як вона, багато разів перейменована, була знана з 1958 року (після повернення української незалежності – «Панорама»).
Так і залишившись в комунальній власності після 1991-ого, споруда нині знаходиться у підпорядкуванні обласного об’єднання естетичного виховання i дозвілля молоді, площі її частково використовуються орендарями з числа місцевих комерсантів.
Архітектура
Особливістю триповерхової цегляної тинькованої прямокутної з прибудовою (з боку внутрішнього двору) будівлі по Соборній 85 є власний курдонер в каштановому вбранні, який з’явився за рахунок зведення на деякій відстані від червоної лінії вглиб ділянки, що забезпечує їй увагу при доволі скромному оформленні симетричних фасадів в стилі неокласики з невеличкими бароковими акцентами.
Загальний класичний декор споруди складають пілястри доричного ордеру з напіврустом чи табличками, які вертикально членують споруду на секції, що при тонких поясках профільованих міжярусних карнизів створює загальний малюнок парадного фасаду. Центральний вход акцентовано спареними арковими вікнами в архівольтах з домінантою замкового каменю та складнопрофільним декоративним фронтоном з парою слухових вікон. Невеличкі ж барокові штрихи, як розетки з маскаронами та гірлянди, надають їй імпозантності, дещо виділяючи на загальному тлі адміністративної забудови початку ХХ століття.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 85.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 Вінниця – Немирів – Ямпіль, а потім Немирівським шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст в центр або по трасі Е50 (М12) Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький, а потім Хмельницьким шосе. Далі по Соборній прямувати до колишнього архівного училища (орієнтир – Торгівельно-економічний інститут).
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським, що прямує по Соборній до зупинки «Вулиця Театральна».