Історія
Затишна вілла в характерному для австрійських заможних родин кінця XIX – початку XX століть архітектурному стилі міської забудови, що відгороджена від місцевої головної вулиці Делятина (за сумісництвом відрізку автошляху Мукачеве – Івано-Франківськ – Львів) рядом струнких туй, вперше з’являється на сторінках історії в якості резиденції власника місцевої адвокатської контори, члена Української радикальної партії Миколи Гнатовича Лагодинського (1866 – 1919). Він свого часу зробив чимало добрих справ для галицького суспільства і України загалом: сприяв створенню сокільсько-січового руху, очолював повітові філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Руська бесіда», але головне був одним з ініціаторів Акту злуки ЗУНР і УНР.
Саме в цьому будинку в 1903-ому народилася його донька Ярослава, пізніше широко відома в українських культурних колах як талановитий майстер метафорично-психологічного слова в різних літературних жанрах під псевдонімом Леся Верховина. Вона за неповні тридцять три роки свого життя пройшла довгий творчий шлях, який багато хто не взмозі подолати за чисельні десятиліття, та залишила у спадок надактуальні в новітні часи чисельні журнальні статті, п’єси, оповідання та науково-літературні праці.
Саме в конторі її батька в 1906-ому з’явився на стажування в якості помічника адвоката Іван Юрійович Семанюк (1874 – 1927), вже почавший свій паралельний шлях на літературній ниві як Марко Черемшина. Він з родиною Лагодинських проживав в цьому вишуканому будинку всі шість років своєї роботи в Дилятині, а після – з великим досвідом не тільки юридичної практики, а й українського націонал-патріотичного виховання у свого патрона, перебрався до Снятину «на вільні хліба».
Сім’я ж Лагодинських (після заміжжя Ярослави Лагодинських-Кучьковських), володіла садибою до смерті останньої 21 лютого 1936 року. Родичі ж, що забрали на виховання її осиротілу шестирічну доньку Оксану (чоловік Лесі Верховинки помер за пів року до неї), садибу продали і разом з дівчинкою виїхали на захід. Пізніше спадкоємиця Лагодинських жила в Чикаго, поки не повернулася до Львова.
Розпочата Москвою та Берліном найкривавіша та найрувніша в новітній історії Друга світова війна 1939 – 1945 років пощадила делятинський меморіальний будинок, але окупаційна московська влада, яка зі згоді світових «демократій» отримала повний контроль над всією українською землею, привласнила колишній особняк без приділення йому належної уваги.
В радянський період в цих стінах розміщувалися різні установи, часом діяла невеличка експозиція, крім того приміщення служили місцем приписки пересувної літературної виставки Марка Черемшини, основи яких були закладені в 1957-ому членами місцевого літературного гуртка.
Пройде без малого шість десятиліть, чергова Московська імперія почине в Бозе, і Україна нарешті поверне омріяну незалежність в 1991-ому. Правда довготривалий період адаптації відкладе здійснення мрії місцевого активіста Андрія Мисюка про влаштування Дилятинського краєзнавчого музею з пам’ятною кімнатою Марка Черемшини аж до кінця 2000-х.
Лише після того, як знайшлися кошти на капітальний ремонт будинку №247, вже в статусі меморіального з огляду на багату знаковими постатями історію, та проведення всіх належних правовстановлюючих та будівельних робіт. Довгоочікувана подія відкриття музею сталася 16 вересня 2012 року. І зараз цей символ надихає на нові звершення покоління творців майбутнього, а сама вілла отримала новий ковток життя.
Архітектура
Витончено-затишна, не дивлячись на близькість магістралі, садиба Лагодинського представляє собою складнопрофільний різнооб’ємний периметр, поверховість якого варіюється від одного до двох, а центральний фасад прикрашають два стилізованих під вежі ризаліти з ґанком між ними та дерев’яною ж терасою з боку двору, де колись був пишний сад.
Головний архітектурний акцент будівлі зосереджений на центральному фасаді, що підкреслений профільованими віконними лиштвами з фільонками підвіконного простору, пологими арками та трикутниками сандриків (розірваними на ризаліті праворуч), французьким рустом, балконом на консолях, кутовими лопатками, ширинками фризу та ліпними елементами. Окремого слова заслуговують різьблені дерев’яні елементи ганку, тераси, кронштейнів даху великого виносу та посилювальних конструкцій.
Музей
Велика експозиція Делятнського краєзнавчого музею не тільки розповідає закарбовану в артефактах історію Прикарпаття з його самобутніми традиціями, а й переносить в ті далекі часи, коли ці землі були частиною могутнього Галицько-Волинського князівства і раніше, від кам’яного знаряддя праці українських далеких пращурів до традиційного одягу, який і сучасна молодь одягає на великі свята. Окреме місце займають старовині ікони, картини та скульптура.
Окремі кімнати займають експозиції пов’язані з творчістю і життям Марка Черемшини, як одного з найвидатніших літературних діячів Буковини початку ХХ століття, та відтворений кабінет власника садиби, видатного українського політичного діяча Миколи Лагодинського.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., смт Делятин, вул. 16 липня, 247.
Як дістатися
Автотранспортом шляхом Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів) до Делятина, майже в центрі якого вздовж нього розташована будівля місцевого краєзнавчого музею.
Громадським транспортом до центра Делятина, а потім в південному напрямку до вілли Лагодинських.