Історія
Фактично витоки передумов виникнення жіночого монастиря в Надвірній лежать в заснуванні в 1892-ому нового греко-католицького чину сестер-служебниць отцем Єремією Ломницьким (1860 – 1916) та прийняті чернечого сану в тому ж році Михайлиною Гордашевською (1869 – 1919). Саме ці дві людини фактично створили на той момент єдину діячу та активно розвиваючуюся громаду проукраїнського чернечого ордена з орієнтацією на освітньо-виховний напрямок.
Вже після смерті засновників, коли місія розповсюдилася далеко за кордони українських земель разом з емігрантами, в прикарпатському містечку Надвірна теж з’явився свій оплот служебниць – коштом та з високого благословіння єпископа Станиславійського Григорія Хомчишина (1867 – 1945) на одній з головних вулиць поруч з адміністративним центром в 1929-ому з’явився реколекційний будинок ордену.
Відчинивши двері монастиря, сестри продовжили шлях блаженної Йософати, почавши вести активну просвітницько-виховну роботу серед місцевих дітлахів в створеному при обителі садочку, а також проповідницьку і місіонерську роботу з молоддю в руслі духовних надбань українських предків, які були господарями цієї землі з давніх-давен.
Надвірнянське згромадження сестер Непорочної Діви Марії в 1930-х входило в міцну міжнародну спільноту ордену, який на той час тільки в Європі налічував дев’яносто два реколекційних будинки з пів-тисячею чернець та послушниць, турботами яких в семидесятий шести садочках (захоронках) виховувалось біля п’яти тисяч дітлахів та під повною опікою знаходилося ще триста вісімдесят сиріт. Окрім основної роботи з жіноцтвом служебниці в період інтербеллуму вели три народні школи та чотири духовні семінарії.
Підсумки розпочатої Москвою та Берліном Другої світової війни 1939 – 1945 років значно змінили розстановку релігійно-конфесійних сил після радянської анексії українських земель за мовчазної згоди світу, бо атеїстична окупаційна влада заборонила цей чернечий орден, виславши більшість його представниць до свої концентраційних таборів Сибіру. Надвірнянський притулок служебниці Непорочної Діви Марії втратили в 1946-ому.
Правда свою діяльність згромадження, не дивлячись на постійну загрозу арешту радами, продовжило в підпіллі рівно до моменту повалення окупаційного радянського режиму та повернення української незалежності 1991-ого. З тієї пори монастир відновив свою роботу, змінивши формат в дусі часу з адаптацією до реалій третього тисячоліття з метою духовного збагачення якомога більшого числа українців всіх вікових груп. Це вдихнуло в старі стіни реколекційного будинку новий ковток життя з капітальною реконструкцією всієї будівлі, яка зараз в тому числі використовується для прийому невеличких конференцій та релігійних зібрань.
Архітектура
Монастирський комплекс сестер-службниць в Надвірній розташований на витягнутій земельній ділянці на розі вулиць Шевченко та Спортивної. Головна його споруда розташована вздовж червоної лінії забудови першої, а господарсько-житлова із гаражами та мансардою – в глибині двору, відокремлюючи його від саду.
Цікава асиметрична побудова реколекційного будинку з повздожним переходом поверховості від одного до трьох, одноярусною надбудовою-вежею в східному куті, одноповерховою прибудовою закритої аркадної галереї там же та одноповерховою терасою з боку внутрішнього двору – масивна споруда в профілі дещо нагадуюча базілікальний храм.
Загальний дизайн обох споруд можна було б визначити, як конструктивізм з їхньою вертикальною та горизонтальну асиметричною розліновкою, якщо б не вище згадана аркадна тераса та центральний фасад головної будівлі, прикрашений витонченим кованим ґанком та пишною ліпниною, дентикулами, табличками двох з’єднаних трикутних садриків центрального входу, широкого фризу та модильйонів з левовими маскаронами і без.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Шевченка, 9.
Посилання
- Історичні персони. Головна служебниця України
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачеве — Івано-Франківськ — Львів) до центру Надвірної, від якого на схід відходить вул. Шевченка. В третьому кварталі розташовується монастир сестер-служебниць.
Міжміським авто / залізничним транспортом, що прямують через Надвірну, а далі до центру міста до греко-католицького реколекційного будинку по вулицях Гетьмана Мазепи (Соборній) та Тараса Шевченка (від АС №2 – пішки 15 хвилин).