Історія
Нетривалий період інтербеллуму ХХ століття подарував невеличкій Ворохті сходно-європейську відомість, як одного з найпрекрасніших високогірних курортів тоді ще відродженої Польщі. Потік туристів вдихнув в селище ковток нового життя, у зв’язку із чим чисельність його громади почала стрімко зростати особливо влітку, коли на відпочинок прибувало кілька тисяч туристів. Саме тому наявної старої церкви Різдва пресвятої Богородиці, колись привезеної з Яблониці стало катастрофічно не вистачати для вправляння служби.
Саме з цього приводу наприкінці 1920-х отець Дмитро Юган скликав раду парафії, яка створила організаційний комітет з питань будівництва нової греко-католицької святині, а разом з тим і будівлю Просвіти на сусідньому пагорбі (землю надав ґадза Мучернак). Рішення набуло чинності в 1929-ому.
Головним архітектором проекту виступив різьбяр з села Луг (нині військове містечко Делятина) Василь Турченяк (1864 – 1939), який на прохання громади, що здебільшого складалася з українців, створив його у чисто східному стилі з високими барабанами, великою кількістю різьблених деталей та маківками на чолі. На допомогу майстру окрім представників місцевих жителів всіх вікових груп та найманих робітників, виступили майстер Дмитро Менделю та Іван Яворський з Заріччя.
Після двох років інтенсивного будівництва 21 вересня 1931-ого нова ворохтянська церква відчинила двері перед своїми вірянами і була освячена на честь святих апостолів Петра і Павла. Чим не догодив громаді старий храм, з плином часу стерлося з людської пам’яті, але велику частину його начиння перенесли до новобудови, а його самого покинули.
Нова святиня радувала, захищала та підтримувала свою паству не тільки протягом страшних годин Другої світової війни 1939 – 1945 років, але й протягом атеїстичних гонінь радянських окупантів, які змусили перехрестити її в православ’я під ім’ям місцевої старої – на честь Різдва пресвятої Богородиці.
І як тільки над українською землею знов зійшло сонце свободи в 1991-ому, парафія на запит отця Мирослава Чернявського одностайно згодилася повернутися до лав Української греко-католицької церкви, зі священниками якої вона оновила весь комплекс своїх церков (хоча ім’я нової і залишила з православних часів, тому зараз в селищі діють два однойменних храми). А в 2004 році Зірка Салик повернула в святі стіни і чудотворний образ Божої Матері неустанної помочі, який береже Ворохту донине.
Архітектура
Комплекс нового храму Різдва Богородиці Ворохти височіє на пагорбі над центральною вулицею-трасою і включає окрім самої святині дві двоярусні дзвіниці (південно-західний кут, східна частина) та невеличку капличку на півдні. На території з боку апсиди розташований невеличкий цвинтар.
Дерев’яна хрестоподібна тричастинна з чітко вираженими бічними прибудовами нова церква Різдва Богородиці представляє собою канонічний п’ятибанний храм східного зразка з урахуванням основного матеріалу спорудження. Дворівнева з піддашшями великого виносу та високими світловими барабанами з арковими прорізами, що тримають золоті куполи прикрашені невеличкими маківками на глухих барабанах, вона зовні прикрашена різьбленими елементами і двома святими образами Богородиці та Христа при центральному вході. Всередині великий світлий простір відтіняє безліч унікальних штрихів у вигляді витончених різьблених прикрас, дерев’яного церковного начення та святих ликів дбайливо прибраних рушниками.
Капличка та дзвіниці за своїм архітектурним виконанням відповідають центральній споруді (ті ж піддашшя великого виносу, золочене покриття, основна композиція – восьмерик на четверику), з деякими відмінностями: дах у каплиці круглий односхилий, а стара дзвіниця зрубна з темним кольором деревини.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., смт Ворохта, вул. Даніли Галицького, 123.
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів) до центральної частини Татарова, а далі — Р24 (Татарів — Косів — Коломия – Кам’янець-Подільський), вздовж якої розташований новий храм Різдва Богородиці.
Приміським або залізничним транспортом до станцій Ворохти, а далі — попутним вздовж траси до колишньої церкви Петра і Павла.