Історія
Центральний вхід колишньої ратуши
Перші люди, які уподобали ці дві зручні розташовані поруч гори (Городище та Скала) над річкою Бистріца для свого безпечного мешкання, прийшли до надвірнянської місцевості ще за бронзової доби (десь в ІІ тисячолітті до н.е.), однак достеменніше сучасні дослідники визначити не можуть, бо всі сліди їхнього перебування тут майже стерло в Пізньому Середньовіччі будівництво Пнівського замку.
Потім буде княжа доба, від якої до сьогодні залишилися земляні вали з елементами дерев’яних конструкцій укріплень датовані сучасною наукою приблизно Х – ХІІ століттями. Перебування в цих краях людини, десь ближче – десь далі, але навколо тих самих двох гір зумовлено дуже сприятливими природними умовами – тут навіть своя сіль була. Але навала зі сходу вщент розтрощила землі Київської Русі.
Цей удар по українській нації став на стільки потужним, що народові і землі століття від нього оговтувалися. Наступного разу містечко з’являється вже в письмових джерелах останньої чверті XVI століття (від 1578 або 1589) як власність магнатської сім’ї угорського походження Куропатвів, котра за два століття значно розширили свої прикарпатські маєтності разом із Надвірною, де ними був побудований митний пункт на кордоні з Делятинською землею.
Пам'ятний знак полеглим за Україну біля надвірнянської ратуши
Хоча дуже часто ці землі потерпали від турецько-татарських нападів, в 1591 році на прохання тодішнього власника з Куропатвів король Річи Посполитої Сигизмунд ІІІ Ваза (1566 – 1632) надав Надвірній Магдебурзьке право з двома тиждневими ярмарками на рік. Це перетворило місто на великий торгівельний центр, куди купці з’їжджалися з усіх куточків Польщі та Галичини, щоб придбати деревину, мед, сіль, рибу, сало, сукно, свійську та гужову худобу, закордонні товари з Туреччини, Молдови та Угорщини.
Наочним уособлюванням високого статусу вільного міста за стародавніми європейськими традиціями мала стати велична будівля ратуші, але для її спорудження за всіма канонами адміністративної архітектури треба були чималі кошти. Надвірній весь процес підготовки до важливого кроку вдалося пройти за десятиліття – в 1601-ому роботи на головній площі нарешті почалися.
В якості великого місцевого торгівельного центру Надвірна стала одним з ласих шматочків, який отримала для себе Австрія після Першого поділу Річи Посполитої в 1722 році. Задля матеріального підтвердження прав на своє нове придбання Габсбурзька корона через кілька років починає кардинальну перебудову адміністративного серця міста. Нове двоповерхове квадратне в плані з вежею в центрі воно постало на тому самому місці, що і первинне.
Ратуша в Надвірній
За час австрійського володарювання невеличке містечко на березі Бистриці перетворилося на жвавий торгово-промисловий осередок Прикарпаття зі своїми броварнею, сірниковою фабрикою, нафтопереробним заводом (відкритий в 1907 році), що працював з доставленою в дерев’яних діжках сировиною з Биткова, Пасічної, Майдана, Космача, залізничною станцією колії Рахів – Львів.
На початку Першої світової війни, в середині жовтня 1914 року, під час жорстоких боїв між австрійцями та московськими окупантами однією з постраждалих будівель міського центру була саме ратуша (згоріли покриття верхнього ярусу та вежі), тому одним з нагальних питань для Польської республіки в Надвірній, яка отримала контроль над Прикарпаттям за підсумками Версальського мирного договору від 28 червня 1919 року, стало відновлення адміністративного центру, але з огляду на політико-економічні умови інтербеллуму та архітектурних течій початку ХХ століття в оновлені будівлі приділялося не так багато уваги зовнішньому декору, акцент робився на простоті форм та ліній.
Будівлі пощастило встояти і у вихорі розпочатої Москвою та Берліном Другої світової війни 1939 – 1945 років. А під час радянської окупації, коли надвірнянська ратуша в 1970-х впритул наблизилася до межі свого існування, була проведена повна реконструкція з надбудовою додаткового дерев’яного мансардного ярусу для збільшення корисної площі розміщеного в її стінах Будинку культури.
Годинникова вежа ратуши
Завдяки цьому світанок оновленої української незалежності 1991 року архітектурне серце міста зустріла в досить непоганому стані. Питання реставрації виникло на повістці денній місцевої адміністрації лише в середині 2010-ох, протягом яких були виконані ремонтні роботи зовнішніх фасадів, встановлено новий годинник, полагоджено дах вежі. Тому зараз будівля гідно представляє місто, виконуючи роль Будинку культури і місцевого інформаційно-туристичного центру.
Архітектура
Прямокутна в плані споруда на південному куті майдану Шевченка представляє собою двоповерховий з мансардою силует в стилі австрійського ренесансу, головною окрасою якого слугує одноярусна вежа-надбудова над центральним входом з боку пішохідного бульвару.
Доволі стримана в своєму архітектурному вбранні (прості кутові лопатки, лиштви на першому поверсі на імпостах із замковим каменем, лобовий карниз) ратуша все ж таки виглядає домінантою навколишньої забудови завдяки квадратній годинниковій вежі-надбудові зі строєними гранованими вікнами в простих лиштвах, оперізувальним балконом за кованими ґратами, годинниковими циферблатами на кожному фасаді та під високим чотирисхилим дахом із заламом, прикрашеним люкарнами та флюгером начолі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., м. Надвірна, майдан Шевченка, 19.
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачеве — Івано-Франківськ — Львів) до центру Надвірної (пішохідний майдан Шевченка), а далі – на його південний кут з колишньою ратушею.
Міжміським автотранспортом до АС-2 Надвірної (північний кут майдану Шевченка), а далі – пішохідною зоною до південного кута з Будинком культури.