Музей етнографії та екології в Яремче

Історія

Яремчанський музей етнографії та екології Музей етнографії в Яремче

Хоча сучасний яремчанський музей етнографії Прикарпаття вважається дитям нового, третього тисячоліття, передумови його народження були закладені наприкінці XIX століття на коломийській господарсько-промисловій виставці 1880-ого, коли цікавість до українських національних виробів місцевих майстрів-кустарників вишивки, різблення, бісероплетіння, скорняжої справи переживало небачений до того сплеск.

Хоча на науковій основі систематизація та кваліфікація стилів та видів прикарпатських народних промислів, звичаїв та обрядів почалася лише з ХХ століттям і не загубилася у вирії Першої світової війни 1914 – 1918 років, в результаті якої з-за зради європейських союзників ці землі опинилися під польським пануванням. Саме тоді вперше друком виходять книжки і брошури присвячені цій тематиці, а Яремче з’явився перший музей (1930-ті).

Друга світова війна 1939 – 1945 років, якою Москва і Берлін занурили весь світ у кров та руїну, поглинула експонати того першого зберігача історії Прикарпаття без залишку. Тому фактично в повоєнний період збір колекції почався наново. Головним його натхненником та активним збирачем став Михайло Музиря, знахідки якого прийняла в свої обійми в 1963-ому колишня вілла «Gena».

Центральний вхід музею етнографії та екології Карпатського краю в Яремче Центральний вхід музею етнографії та екології Карпатського краю

За чотири роки в самому центрі курортного міста за проектом В. Стасіва з’явилася нова будівля місцевого краєзнавчого перейменованого на музей партизанської слави, який на догоду цензурі окупаційній радянській владі отримав ім’я Ковпака. Колекція його була спрямована суто на висвітлення «червоної» складової історії України.

Через два роки після розвалу чергової московської імперії та повернення української незалежності 1991-ого в рамках декомунізації та відновлення історичної справедливості музей з крайовим статусом змінив свою направленість і назву на честь визвольних змагань, хоча військова спрямованість експозиції лишилася, увібравши в себе артефакти всіх рухів за волю України новітнього часу.

А вже в третьому тисячолітті народилася ідея трансформації зберігача артефактів яремчаського військового минулого в більш етнографічному руслі – в 2007-ому він став філією Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, в якості якої він діє і донині, як музей етнографії та екології Карпатського краю, зачаровуючи своїх відвідувачів не тільки унікальністю справжніх перлин народного промислу, а й безліччю цікавих фактів, вплетених фанатами своєї справи в канву екскурсійної розповіді.

Архітектура

Центральний фасад яремчанського етнографічного музею Центральний фасад яремчанського етнографічного

Виконана з тесаного каменю одноповерхова будівля яремчанського музею, яка за рахунок дворівневого трикутного ризаліту нагадує повстанську криївку, прикрашає собою сквер загиблих за волю України в самому серці курортного міста поруч із головною міжміською трасою Прикарпаття.

Його зовнішній декор для надання більш схожих рис з партизанськими сховищами поєднує в собі тиньк з вставками плитки під не шліфований дикий камінь. З інших особливостей треба відзначити напіввальмовий дах з віконцями по торцях, імпост та прості сандрики частини віконних отворів.

Експозиція

Всередині на відвідувачів чекає багата колекція етнічного одягу і взуття Гуцульщини та Покуття, невеличкий куточок відтвореного інтер’єру традиційної хати з предметами побуту, вишиті ікони, рушники, подушки, унікальні вироби місцевих майстрів з шкіри, хутра та дерева. Окреме місце в колекції займають вироби з бісеру, адже гердан є однією з місцевих визітівок.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., м. Яремче, вул. Свободи, 269.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів), яка центральній частині Яремче проходить повз музей.

Громадським транспортом до авто / залізничного вокзалів Яремче, а потім вздовж вулиці Свободи до зберігача етнографічних цінностей місцевої культури.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram