Історія

Одна з дерев’яних намист храмових карпатських згардів з довгою за часом і короткою за глобальними подіями історією, прихована минулим від метушні центру української туристичної Мекки, яка почала свій шлях у вигляді скромної каплички на пагорбі над шляхом Делятин – Яблуниця, що проходить вздовж течії Пруту. Хоча час побудови цієї самої каплички на честь Успіння Пресвятої Богородиці в різних документальних джерелах варіюється від 1884 до 1898 року.

Мабуть саме зручне та стольне місце розташування забезпечило каплиці таке швидке церковно-кар’єрне зростання до храму, в якому 22 грудня 1904 року отець Григорій Громадко (1836 – 1912) відправив Першу святу літургію. Однак громада прекрасно усвідомлювала, що збудованний як каплиця храм не зможе виконувати всі покладені на нього у зв’язку із цим статусом функції, тому тимчасовість споруди від початку була справою вирішеною.

В офіційних реєстрах від 1911 року нова яремчанська церква Успіння Богородиці значиться, як споруджена силами та натхненням все того ж доринського пароха Громадко, який організував весь складний будівничий процес із залученням до робіт місцевих греко-католиків (на той час в селищі їх налічувалось майже сімсот людей) та майстрів з навколишніх сіл.

Цей яремчанський храм став останньою лебединою піснею отця Григорія, в наступному році він помер, так і не побачивши ані різьбленого престолу побудованого в 1914 році пожертвою львів’ян Марії та Івана Филиповичів, ані чудових ікон виконанних методом випалювання та різьби доринським вчителем І. Свищуком (1884 – 1944), ані витонченого кіоту у формі однокупольної церкви, що зробив член НСХУ микуличанином І. Ткачиком. Ще десятиліття після переходу її творця в світ тіней церква підпорядковувався парафії Архістратига Михайла селища Дора.

Фактично храмовий комплекс (навколо святині ще з часів її існування в образі каплички почали ховати парафіян) набув свого завершеного вигляду лише в передрік початку Другої світової війни (1938-й), коли навпроти центрального входу церкви була побудована двоярусна дзвіниця.

А 1 вересня 1939-ого два диктатора (Сталін та Гітлер) почали ділити Європу навпіл; Буковина та Галичина опинилися під першою радянською окупацією з її атеїстичною ідеологією, в рамках якої більшість святинь була позакривана, серед них – і Успенська в Яремче.

Німецька окупація, бої Української повстанської армії, нова московська окупація 1944-ого за мовчазної згоди цивілізованого світу… А стара дерев’яна будівля так і залишалася за сім’ю ідеологічними замками для своїх парафіян. Потім цю печальну долю розділив і монастир пророка Іллі в Дорі, ченців звідки прихистив яремчанин Іван Клим’юк, на подяку за що вони відправляли для місцевих таємні служби Божі.

Звільнення України після довгих десятиліть радянської окупації повернуло в 1991 році парафіянам їхню святиню, а церковній дзвіниці – її голос. В стінах Свято-Успенського знов залунали слова справжньої молитви. Вдячні люди, не дивлячись на перші важкі десятиліття становлення незалежності своїми пожертвами відремонтували споруду, тому свій столітній ювілей вона зустріла у всій красі, і зараз продовжує нести любов та надію всім чистим серцем.

Архітектура

Починаючи від невеличкої каплички на роздоріжжі до витончених хрестів храму та дзвіниці яремчанський комплекс Успіння пресвятої Богородиці – взірець карпатської дерев’яної архітектури з ухилом саме на традиційні буковинські мотиви.

Сама церква – хрестоподібна (бічні вісі невеличкі з голландським двосхилим завершенням та маленькими главками) в плані споруда з піддашшями на вінцях зрубів першого ярусу прикрашена великою маківкою на восьмигранному світловому барабані над шатровим дахом четверику середхрестя. Верхні яруси її були перебудовані в останні роки із дотриманням первинного проекту.

Двоярусна дзвіниця з півдня стилістично відповідає центральній споруді, з тією різницею, що піддашшя на випусках вінців прикрашають обидва поверхи, а верхній до того ж представляє собою аркадну терасу дзвонів під чотирисхилим дахом із заламом.

В’їзна брама з хвірткою на мурованих стовпах в облицюванні плит під дикий камінь з релігійною символікою представляє собою автентичне віддзеркалення староруських традицій княжої доби зі своїм двосхилим навісом, полотном воріт під частокіл, масивним кованими замком та петлями.

Невеличку дерев’яну зрубну капличку (поза територією комплексу) під чоритисхилим дахом виділяє витягнута бляхована маківка з мереживним хрестом, а також імпости та лиштви з тесаного дерева. По периметру її оточує невисокий дерев’яний штахетник поміж мурованих тумб в облицюванні плитки під дикий камінь.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., м. Яремче, вул. Сидора Ковпака, 2.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів), що проходить через Яремче по вулиці Свободи, від якої повернути на вулицю Сидора Ковпака з церквою Успіння Богородиці на початку.

Громадським транспортом до авто / залізничного вокзалів Яремче, а потім вздовж вулиці Свободи до перетину з вул. Ковпака, по лівому боку якої розташований греко-католицький храмовий комплекс з цвинтарем.