Історія
Кінець XVI або перша половина XVII? Суперечки про століття, не кажучи вже про уточнену дату, народження замку в сидоріві ведуться до цих пір. А причиною тому – відсутність фундаментальних досліджень про його долю. Прихильники першої теорії базують свої висновки на наявних у розпорядженні нечисленних документальних свідченнях та результати дослідження наявних архітектурних об’єктах, а другі – на результатах розшифровки напису білокам’яної плити в’їзної вежі.
Достеменно відомо лише, що під час польсько-турецької війни укріплена фортеця в Сидоріві входила до числа важливих стратегічних пунктів, в наслідок чого неодноразово міняла своїх господарів: захоплення турецькими військами (1672), польський гарнізон повертає замок Речі Посполитій (1673), добровільна передача твердині турецькій стороні за умовами Журавенського договору (1676).
Нові господарі не пощадили добре укріпленого оборонного центру, за який їм довелося дорого заплатити під час військових дій, і повністю знищили Сидорівську фортецю.
Через невеликий проміжок часу в тридцять з невеликим років Польща повернула під своє крило всі раніше втрачені землі Поділля, що послужило поштовхом до відновлення знищених турками форпостів, в число яких входив і замок в Сидоріві. Його відновлення починається з приходом нового, XVIII століття, під керівництвом Мартіна Калиновського (1640 – 1738) та його дружини з роду Тарнавських, нагадуванням про що зараз служать герби цих двох родів на в’їзний арці.
Сидорівський маєток передається в роду Калиновських аж до смерті його останнього представника чоловічої статі Льдвіга (-1765). По жіночій лінії замок вже в стані початкового занепаду переходить сім’ї Бєльських, а пізніше його власниками стають Мьончінські, потім Коритовські, їх змінюють Пангерти. При цьому твердиня хоч і не заселена, але, завдяки могутності кладки та охорони господарями від втручання людського фактора, зберігає практично весь периметр оборонного комплексу.
Руйнування Сидорівської фортеці приносить, як не дивно, не бурхливі військово-політичні події ХХ століття, а цілком пересічне розпорядження місцевої влади, датоване 30-ми роками, про використання кам’яних матеріалів замку для будівництва птахоферми, що послужило сигналом для місцевого населення до використання кам’яної кладки в тому числі для власних господарсько-побутових потреб.
Зараз найкраще збереглася північно-західна частина укріплення, а ось південно-східна – практично повністю втрачена.
Архітектура
Спочатку відновлений в 1718 році замок в петлі річки Слобідки мав форму витягнутого восьмикутника, що повторює своїм периметром вигин хребта пагорба: дві довгі стіни (120 м і 140 м), максимальна відстань між якими не перевищувала 30 м, з двома замикаючими їх кутовими баштами з округленими зовнішніми кутами.
Північно-західна кутова, що збереглася до цих пір, вежа Сидорівський замку була утворена семиметровим стінами, що сходяться під кутом 58° завтовшки 3 м. Перемичкою ж її з основним периметром стін служили дві напівкруглі башти діаметром 15 м і товщиною кладки – близько 4 м. План вежі – практично рівнобедрений трикутник з додатково підсилює стіною з бійницями з боку внутрішнього двору замку, що робило її останнім оплотом захисників при прориві оборони.
Південно-східна (не збереглася) кутова башта по зовнішньому периметру представляла собою ромб, а по внутрішньому – овал. Її зовнішній периметр утворювали зімкнуті під 85° та 95°-ними кутами чотири одинадцятиметрові стіни завтовшки 2 м із закругленими кутами і ровом біля підніжжя пагорба (зберігся донині). Перемичкою між цією вежею та основним об’ємом стін, як і у попередньому випадку, служили дві напівкруглі башти діаметром 15 м (східна не збереглася), тільки товщина їх кладки була лише 1,7 – 2,5 м.
Крім кутових і прилеглих до них напівкруглих веж (загальним числом – шість) у фортеці Сидоріва для посилення обороноздатності в місцях заломлення лінії фортечних стін були влаштовані дві додаткові напівкруглі башти із заходу (не збереглася) і сходу (частково зруйнована) та надбрамна вежа з пам’ятною таблицею на латині із коротким нарисом з історії замку (збереглася на рівень першого ярусу).
Крім об’єктів оборонного значення після реконструкції Мартіна Калиновського на території з’являється кілька житлово-господарських корпусів (уціліли два у північно-східної стіни) з анфіладний першим поверхом, представницькими апартаментами на другому, третім – бойовим і мансардою на четвертому. Раніше між напівкруглими вежами північно-східній частині основного периметра розташовувалося господарське приміщення, що складається з двох частин, на жаль, воно не збереглася до наших днів.
Основним будівельним матеріалом для Сидорівської фортеці виступали тесаний блоки пісковика і вапняку, а для оформлення внутрішнього оздоблення подекуди використовувалася червона цегла.
Бойове ж оснащення твердині у вигляді бійниць різноманітно як за часом створення, так і за формою: від трьохчастинних триходових з великими зовнішніми камерами з арочними перемичками до простих невеликих прямокутних з архітравними перемичками.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська область, Гусятинський р-н, смт сидорів.
Посилання
- Нотатки мандрывника. Сидоров. Дорога к кораблю-призраку
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 85 (М 19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Копичинцях. Далі повернути на Гусятин (траса Т 20 11), потім через місто в південно-західному напрямку по трасі Т 20 02 (Гусятин-Борщів) до повороту на Сидорів, від головної вулиці села замок ліворуч через річку.
Або Е 50 (Кошице – Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк – Ростов) від Хмельницького поворот на трасу М 20 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) до Ярмолинці, далі через Городок до Гусятина (траса Т 23 15) через річку Збруч в місто, потім в південно-західному напрямку по трасі Т 20 02 (Гусятин-Борщів) до повороту на Сидорів, від головної вулиці села замок ліворуч через річку.
Громадським транспортом на маршрутних таксі з Тернопіля до автовокзалу Гусятина, потім на маршрутному таксі до Сидоріва (напрям Сидорів, Шидлівці), попросити зупинити ближче до замку. На зупинці відкривається від на фортецю.