Замок в селі Сидорів

Історія

Сидорівська фортеця Замок у Сидоріві

Кінець XVI або перша половина XVII? Суперечки про століття, не кажучи вже про уточнену дату, народження замку в сидоріві ведуться до цих пір. А причиною тому – відсутність фундаментальних досліджень про його долю. Прихильники першої теорії базують свої висновки на наявних у розпорядженні нечисленних документальних свідченнях та результати дослідження наявних архітектурних об’єктах, а другі – на результатах розшифровки напису білокам’яної плити в’їзної вежі.

Достеменно відомо лише, що під час польсько-турецької війни укріплена фортеця в Сидоріві входила до числа важливих стратегічних пунктів, в наслідок чого неодноразово міняла своїх господарів: захоплення турецькими військами (1672), польський гарнізон повертає замок Речі Посполитій (1673), добровільна передача твердині турецькій стороні за умовами Журавенського договору (1676).

Північно-західний вузол оборони Сидорівської фортеці Північно-західний вузол оборони замку в Сидоріві

Нові господарі не пощадили добре укріпленого оборонного центру, за який їм довелося дорого заплатити під час військових дій, і повністю знищили Сидорівську фортецю.

Через невеликий проміжок часу в тридцять з невеликим років Польща повернула під своє крило всі раніше втрачені землі Поділля, що послужило поштовхом до відновлення знищених турками форпостів, в число яких входив і замок в Сидоріві. Його відновлення починається з приходом нового, XVIII століття, під керівництвом Мартіна Калиновського (1640 – 1738) та його дружини з роду Тарнавських, нагадуванням про що зараз служать герби цих двох родів на в’їзний арці.

В'їзна вежа Сидорівської фортеці В'їзна вежа замку в Сидоріві

Сидорівський маєток передається в роду Калиновських аж до смерті його останнього представника чоловічої статі Льдвіга (-1765). По жіночій лінії замок вже в стані початкового занепаду переходить сім’ї Бєльських, а пізніше його власниками стають Мьончінські, потім Коритовські, їх змінюють Пангерти. При цьому твердиня хоч і не заселена, але, завдяки могутності кладки та охорони господарями від втручання людського фактора, зберігає практично весь периметр оборонного комплексу.

Руйнування Сидорівської фортеці приносить, як не дивно, не бурхливі військово-політичні події ХХ століття, а цілком пересічне розпорядження місцевої влади, датоване 30-ми роками, про використання кам’яних матеріалів замку для будівництва птахоферми, що послужило сигналом для місцевого населення до використання кам’яної кладки в тому числі для власних господарсько-побутових потреб.

Зараз найкраще збереглася північно-західна частина укріплення, а ось південно-східна – практично повністю втрачена.

Архітектура

Північно-західна вежа Сидорівської фортеці Північно-західна вежа замку в Сидоріві

Спочатку відновлений в 1718 році замок в петлі річки Слобідки мав форму витягнутого восьмикутника, що повторює своїм периметром вигин хребта пагорба: дві довгі стіни (120 м і 140 м), максимальна відстань між якими не перевищувала 30 м, з двома замикаючими їх кутовими баштами з округленими зовнішніми кутами.

Північно-західна кутова, що збереглася до цих пір, вежа Сидорівський замку була утворена семиметровим стінами, що сходяться під кутом 58° завтовшки 3 м. Перемичкою ж її з основним периметром стін служили дві напівкруглі башти діаметром 15 м і товщиною кладки – близько 4 м. План вежі – практично рівнобедрений трикутник з додатково підсилює стіною з бійницями з боку внутрішнього двору замку, що робило її останнім оплотом захисників при прориві оборони.

В'їзна вежа Сидорівської фортеці В'їзна вежа замку в Сидоріві

Південно-східна (не збереглася) кутова башта по зовнішньому периметру представляла собою ромб, а по внутрішньому – овал. Її зовнішній периметр утворювали зімкнуті під 85° та 95°-ними кутами чотири одинадцятиметрові стіни завтовшки 2 м із закругленими кутами і ровом біля підніжжя пагорба (зберігся донині). Перемичкою між цією вежею та основним об’ємом стін, як і у попередньому випадку, служили дві напівкруглі башти діаметром 15 м (східна не збереглася), тільки товщина їх кладки була лише 1,7 – 2,5 м.

Крім кутових і прилеглих до них напівкруглих веж (загальним числом – шість) у фортеці Сидоріва для посилення обороноздатності в місцях заломлення лінії фортечних стін були влаштовані дві додаткові напівкруглі башти із заходу (не збереглася) і сходу (частково зруйнована) та надбрамна вежа з пам’ятною таблицею на латині із коротким нарисом з історії замку (збереглася на рівень першого ярусу).

Внутрішній двір Сидорівської фортеці Внутрішній двір замку в Сидоріві

Крім об’єктів оборонного значення після реконструкції Мартіна Калиновського на території з’являється кілька житлово-господарських корпусів (уціліли два у північно-східної стіни) з анфіладний першим поверхом, представницькими апартаментами на другому, третім – бойовим і мансардою на четвертому. Раніше між напівкруглими вежами північно-східній частині основного периметра розташовувалося господарське приміщення, що складається з двох частин, на жаль, воно не збереглася до наших днів.

Основним будівельним матеріалом для Сидорівської фортеці виступали тесаний блоки пісковика і вапняку, а для оформлення внутрішнього оздоблення подекуди використовувалася червона цегла.

Бойове ж оснащення твердині у вигляді бійниць різноманітно як за часом створення, так і за формою: від трьохчастинних триходових з великими зовнішніми камерами з арочними перемичками до простих невеликих прямокутних з архітравними перемичками.

Північно-східна стіна Сидорівської фортеці Північно-східна стіна замку в Сидоріві

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська область, Гусятинський р-н, смт сидорів.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е 85 (М 19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Копичинцях. Далі повернути на Гусятин (траса Т 20 11), потім через місто в південно-західному напрямку по трасі Т 20 02 (Гусятин-Борщів) до повороту на Сидорів, від головної вулиці села замок ліворуч через річку.

Або Е 50 (Кошице – Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк – Ростов) від Хмельницького поворот на трасу М 20 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) до Ярмолинці, далі через Городок до Гусятина (траса Т 23 15) через річку Збруч в місто, потім в південно-західному напрямку по трасі Т 20 02 (Гусятин-Борщів) до повороту на Сидорів, від головної вулиці села замок ліворуч через річку.

Громадським транспортом на маршрутних таксі з Тернопіля до автовокзалу Гусятина, потім на маршрутному таксі до Сидоріва (напрям Сидорів, Шидлівці), попросити зупинити ближче до замку. На зупинці відкривається від на фортецю.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Замок в селі Сидорів на мапі

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram