Історія
Сама доля благословила людину на зведення укріплення на самотній горі серед закарпатської рівнини. А вдале місце розташування гори, що носить назву Замкової, – на перетині стародавніх торгових шляхів зі слов’янських земель через Верецький перевал в західноєвропейські простори – зробило твердиню на вершині об’єктом жадання для правлячих династій Європи на багато століть уперед.
З достовірних древніх відомостей можна відзначити появу слов’янського невеликого укріпленого дерев’яного городища Мукачеве в Х – ХІ столітті, яке протягом двох століть змінювали дерев’яні ж замки вождів слов’янських племен, споруджені для захисту торгових шляхів від зазіхань кочових племен (половецька атака хана Кутеска 1086; татаро -монгольська навала 1241 року).
На сорок років (з 1281 року) Мукачеве стає власністю галицької гілки Рюриковичів, представники якої після смерті Льва Даниловича (1228 – 1301) приєднують його до Галицько-Волинського князівства.
Але до 1321 міжусобні війни так послабили Київську Русь, що прикордонні землі Карпат були повністю віддані в повне розпорядження Угорської корони, власник якої Карл Роберт (1288 – 1342) прийняв рішення про зведення на місці пошкоджених дерев’яних, кам’яних укріплень на Замковій горі у Мукачеве.
Сприяння правлячої угорської династії поширилося і на подальше майбутнє міста з твердинею на Замковій горі: в 1376 році Мукачеве першим у Закарпатті отримує офіційний статус міста з усіма привілеями, а ще через два десятиліття – замок у числі іншого майна Мукачівської домінії дарований Федору Коріатовичу (- 1414), що позбувся своїх володінь у війні в Литовським князівством.
Під час правління князя місто на березі Латориці розквітає в повну силу, адже крім перетворення замку Паланок в повноцінну могутню фортецю із знаряддями на потужних оборонних стінах, саме місто отримує в особі Федора Коріатовича покровителя ремесел, торгівлі, освіти і, в якості згуртовуючого міську громаду фактора, – релігії.
Після смерті благодійника, Мукачеве знову повертається у власність угорської корони, але через всього тридцять років (в 1445 році) отримує Магдебурзьке право і належні в купі з ним фінансово-економічні привілеї.
Починаючи з XVI століття замку Паланок судилося стати оплотом революційних настроїв, першою ластівкою якого стало повстання 1514 року під керівництвом Дьєрдя Дожі (1475 – 1514). Результатом захоплення мукачівської твердині бунтівниками стало накладення угорською владою на місто великої контрибуції за сприяння повстанцям.
Наслідки битви при Мохаче (1526 рік), коли Угорщина після нищівної поразки була змушена підкориться Османської імперії, знову круто повернули долю Мукачеве – домінія переходить у володіння васалів Порти – трансільванських князів.
З 1633 року Паланок з прилеглими землями знаходиться в руках династії трансільванських князів Ракоці, яка перетворила його в свою резиденцію, що чимало посприяло завершенню формування основного комплексу замкових укріплень. Першим власником Мукачеве цього прізвища стає Дьордь II Ракоці (1593 – 1648) – революційно налаштований князь з прогресивними поглядами на економіку, який підкорив практично всю територію Угорщини, поступившись лише тиску Османської порти повернувся у свої рідні пенати. А пізніше князем був укладений договір про взаємодопомогу з Богданом Хмельницьким (1595 – 1657).
Однак активна військово-політичне життя власників Паланка не минула безслідно – при підбурюванні католицької церкви Мукачівська домінія була віддана вогню та мечю в 1657 році з боку польської шляхти.
Завдяки старанням своїх власників фортеця на Замковій горі Мукачеве перетворилася на неприступну, яку, в разі опору, можна було захопити лише в результаті тривалої облоги. Але іноді й облога не могла допомогти атакуючим підкорити Паланок – замок під керівництвом Ілони Зріні (1643 – 1703) два з половиною роки успішно протистояв військам Габсбурзької корони під час угорського визвольного руху 1685 – 1703 років.
Продовжувачем справи матері Ілони стає син Ференц II Ракоці (1676 – 1735), який очолив антигабсбургську угорську національно-визвольну війну 1703 – 1711 років, а Паланку, не дивлячись на віддаленість від лінії фронту, випала роль опорного пункту курунцев та їх основного арсенально-казначейського сховища.
Після поразки повстанців мукачівська твердиня повернулася колишнім власникам – Австрійській короні, війська якої практично знищили місто, а замок в ході боїв був сильно пошкоджений, ставши останнім форпостом повстанців (капітулював лише 24 липня 1711).
З втратою важливості військово-стратегічного оплоту на рубежах імперії (1789 рік), Паланок пристосували під потреби політичної в’язниці, і замість оплоту революції він став темницею її натхненників. У його катівнях містилися Рендл і Бакунін, Казінці і Іпсіланті.
Травень 1848 знову круто змінив долю мукачівського замку – в’язниця пала в результаті атаки антиурядових добровольчих загонів угорської буржуазної революції 1848 – 1849 років, а бранці її знову змогли скуштувати солодке повітря свободи.
Кінець XIX століття пов’язаний для Мукачеве з розквітом науково-технічного прогресу, що викликало активний розвиток цехових об’єднань, промисловості і торгівлі. Паланок використовувався для господарських потреб.
Зі встановленням в Мукачеве чехословацької влади згідно з умовами Тріанонського мирного договору від 4 червня 1920 року, твердиня Замкової гори знову набуває важливого значення у світлі військово-політичних амбіцій молодої держави – тут починається реконструкція (1922 – 1926), спрямована на пристосування приміщень для базування військового гарнізону.
Перед початком Другої світової (1939 – 1945) Паланок переходить з рівнинами Карпат в руки Угорщини, в руках якої він і перебував аж до 1944 року.
За підсумками війни фортеця у, вже радянському місті, Мукачеве дає притулок службам внутрішньої безпеки країни рад аж до кінця 50-х років ХХ століття.
Потім ще на двадцять років у стінах замку Паланок оселяється спеціальне професійно-технічне училище по підготовці механізаторів широкого профілю для сільськогосподарських потреб.
І лише у 70-х ХХ століття згадали, що замок – пам’ятка архітектури з багатовіковою історією, яка потребує термінової професійної реставрації, що перманентно триває донині, хоча останні десятиліття (з 2000 року) принесли відчутні результати: відреставрована переважна частина замкових приміщень, укріплені зовнішні оборонні стіни, поповнюється колекція відкритого в 1993 році Мукачівського історичного музею.
Архітектура
Самотню шістдесяти восьми метрову Замкову гору серед рівнини біля підніжжя Карпат вінчає комплекс фортечних укріплень замку Паланок площею 13 430 м2, що формувався протягом століть і перетворився стараннями людини і природи в одну з найбільш неприступних твердинь ні разу за всю історію існування не взяту нападом.
У колишні часи крім трьох швидко ізолююмих одна від одної частин фортеці з розділовими сухими ровами (глибиною до 9,5 м і шириною до 23 м) і крутої під’їзної дороги з півдня (заміненої на початку XVIII на більш пологу на західному схилі пагорба) замковий комплекс Паланок мав ще й зовнішню лінію оборони біля підніжжя Замкової гори: водний рів, дубовий частокіл і земляні бастіони, що захищалися власним гарнізоном.
Крім того, після прориву зовнішньої оборони, атакуючи стикалися з сильном захистом Підзамче, що обороняло в’їзні брами твердині на першій терасі пагорба, яке раніше складалося з сторожової вежі, сухого рову і підйомного мосту (в закритому вертикальному положенні служив додатковим захистом), а нині втратило вежу.
Ніжній замок (1670) розташовується на десять метрів вище Підзамче, а двір його знаходиться під захистом двох потужних бастіонів, в які з боку внутрішнього двору органічно вписані три корпуси, і того, що не зберегся підйомного мосту через другий сухий рів.
Середній замок (XVII) утворений двома корпусами (західний триповерховий і східний двоповерховий) примикають під тупим кутом до самої старої будівлі третього вузла оборони, що зберігає в товщі своїх стін шлях з Нижнього в Середній замок.
Надбрамний корпус (1624), побудований з цегли в товщі двох бастіонів, крім охорони шляху в Середній замок виконував функції арсеналу (другий поверх) та адміністративного центру (лицарський зал каземату південно-східного бастіону). Відмінності внутрішньої обробки становлять напівциркульні і хрестові перекриття склепінь з ліпним декором.
Розташоване праворуч від входу двоповерхова будівля з прямокутними вікнами – господарський корпус – в плані являє трапецію, відмінними особливостями обробки внутрішніх приміщень якого є для першого поверху – напівциркульні, для другого – плоскі перекриття, а зовнішніх фасадів – цегляний парапет з бійницями.
Цікавим архітектурним рішенням відрізняється західний корпус казарм (1657), що знаходиться ліворуч від входу у внутрішній двір з Нижнього замку – всі три поверхи якого прикрашені арочними відкритими галереями з напівциркульними склепіннями і плоскими надбудовами, а зовнішні фасади знаходяться під захистом бійниць, що прикриті вінчаючим карнизом.
З Верхнім же замком повідомлення відбувалося за двома сходами-тунелях тридцятиметрової довжини, розташованим з боків одноповерхового комендантської корпусу (1629), який побудовано навпроти в’їзних воріт.
Серце Паланка – Верхній замок (XIV – XVI) – найдавніша частина твердині – спочатку складався з квадратної вежі-донжона, оточеної по периметру триметрової товщею фортечної стіни з круглими баштами по кутах, три з яких досі входять до складу комплексу укріплень. Нині П-подібний в плані палацовий комплекс складає останній рубіж його замкової оборони.
Двоповерховий Північний корпус палацу з кам’яними сходами, що виходить в рів, має арочну відкриту галерею з боку внутрішнього двору з бійницями між бастіонних укріплень – із зовнішнього боку.
Всі три поверхи кам’яного Східного корпусу з внутрішньої сторони оснащені відкритою аркадою, а з півночі – відкривають доступ на бастіон.
Західний корпус, складений з цегли, в південній частині закінчується останнім архітектурним придбанням комплексу замку Паланок – прямокутної в плані вежею з годинником (ХХ), нутрощі якої зберігають водний резервуар.
Замикає ж периметр Верхнього двору фортечне укріплення, що складається з трьох круглих башт і залишків башти-донжона в південній частині двору.
Визначні пам’ятки
Пам’ятник Ілоне Зріні та Ференцу II Ракоці, розташований у Верхньому замку, – данина угорського народу жінці-войовниці та її сину, які підняли повстання за незалежність Угорщини не дивлячись на всесилля Габсбурзької корони.
Колодязь Федора Коріатовіча в південній частині Палацового комплексу глибиною 85,32 м і діаметром 2,2 м своєю вершиною спочиває на залишкових фрагментах вежі-донжона. Внутрішні стіни колодязя оперізують тесані гвинтові сходи, що служать шляхом повідомлення з резервуарами для зберігання води. Вода з нього використовувалася аж до ХХ століття.
Нещодавнє придбання Паланка – мідний обеліск Турула – символу угорських вільностей, їх непереможності і величі, який був встановлений на зовнішньому східному бастіоні Мукачівського Верхнього замку, перевершуючи за висотою всі будівлі комплексу Паланка.
Історичний музей має всі атрибути краєзнавчого: тут і місцеві знахідки кам’яного та бронзового століть, середньовічні предмети культури і побуту, зброя, меблі, одяг жителів Карпат різних періодів історії.
Пам’ятник Федору Коріатовічу – данина нащадків засновнику замку, який не раз рятував населення прилеглих сіл від смерті, і був флагманом революційного руху угорського народу за незалежність від Австрійської корони.
Картинна Галерея експонує полотна знаменитих художників сучасності Закарпаття. Тут картини Володимира Микити сусідять із шедеврами Золтана Мичко, а Юрія Герца – з Антона Кашая. Крім того широко представлено творчість угорських, польських та українських майстрів пензля.
Картинна експозиція Дерев’яні церкви Закарпаття – симбіоз вірувань сходу і заходу, який породив унікальну архітектуру релігійного дерев’яного зодчества та іконопису, зображеного на полотнах майстрів XVII-XIX століть.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Курунцев, замок Паланок.
Посилання
- Історичні факти. Атнаме для леді
- Історичні факти. Тридцять золотарів Жигмонда Баторі
- Історичні факти. Святий покровитель Мукачево
- Легенди. Дві монетки для чорта
- Легенди. Чорні таємниці білого лебедя
- Етимологія. Робота чи мука
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 50 (М 06) (Ужгород – Мукачеве – Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до повороту на на Берегівську об’їзну вулицю з боку в’їзду в Мукачеве з Ужгорода і по ній до повороту на замок Паланок (вул. Графа фон Шенборна, потім – пер. Курунцев).
Громадським транспортом до Мукачеве, а потім в західному напрямку (вул. Київська – вул. Івана Франка, вул. Горького – вул. Пушкіна – вул. Ілони Зріні, що переходить у вул. Графа фон Шенборна, потім – пер. Курунцев) до замку Паланок.